Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 135

Розділ 2. Делімітація минулого
можна ретроспективно визначити на основі пізнішої етнічної спорід­
неносте. Сіверян та інших «незаперечних» прапредків українців слід
зарахувати до цього союзу, а в’ятичів як «незаперечних» предків росіян
вилучити.
Чому тоді Грушевський залишив решту протоукраїнських племен
поза списком прямих спадкоємців антів й обмежив його уличами,
тиверцями та сіверянами? Ймовірна відповідь на це запитання криється
в тому, що поселення більшости інших протоукраїнських племен лежали
надто далеко на півночі і заході, щоби їх можна було вважати частинами
терену, первінно заселеного антами. Одинокий виняток - поляни, які
жили на південний захід від сіверян, але Грушевський вилучив їх зі
списку, бо в їхньому «українському» характері сумнівався дехто з
російських науковців. У нових виданнях першого тому «Історії», на
відміну від статті 1898 року, Грушевський волів не називати конкретних
племен і представляв антів прапредками українських племен взагалі121.
Він підсумував свої аргументи: «Все промовляє за сим ототожненнєм
Антів з предками нашого народу і надає йому правдоподібність, що
граничить з певністю»122.
Не дивно, що спроби Грушевського оголосити антів частиною
суто української історії викликали нещадну критику серед російських
науковців. Першим на «українізацію» антів Грушевським зреаґував
Алєксандр Поґодін, який у дослідженні «Из истории славянских пере-
движений» (1901) висунув теорію східнослов’янського походження
антів123. Його інтерпретацію етнічного походження антів підхопив Алєк-
сєй Шахматов, який розглянув це питання в контексті пошуків пра­
батьківщини слов’ян узагалі. У своїй праці «Введение в курс исто­
рии русского язьїка» (1916) він заявив, що склавінами зазвичай нази­
вають південних слов’ян, а східних слов’ян (у нього це синонім росіян)
візантійські автори знали як антів. Думку, що анти - це росіяни, Шах­
матов якось спеціяльно не аргументував, натомість після огляду на
два абзаци відомостей про антів в історичних джерелах стверджував:
Ютношение Словен к Антам, взаимное их географическое положение,
общее происхождение и последующее расхождение - все з т о дает, мне
кажешся, неопровержимое доказательство в пользу указанного вьіше
отождествления Словен с предками Южних Славян и Антов - с
предками Славян Восточньїх, т . е. Русских. История русского народа
должна начинаться, таким образом, с т е х скудньїх донних, которьіе
сохранили нам источники об А н тах »114.
133