Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 132

Частина перша. Нація т а імперія
України. Грушевський зусебіч дослідив ці теми, істотно доопрацювавши
їх розгляд у другому і третьому виданнях першого тому «Історії»103. А
втім, він непохитно наполягав на тому, що давню історію території, яку
врешті заселили українці, слід залучити до їхнього національного на-
ративу.
Якщо історія України починалася для Грушевського з історії гео­
логічних періодів, то відправний пункт історії українського народу -
це слов’янські поселення у Східній Европі. Як типовий примордіяліст
Грушевський, шукаючи коренів свого народу, заглядав у часи, набага­
то глибші за києворуські. Водночас він дуже обережно використовував
археологічний і антропологічний матеріял для означення українського
фізичного типу згідно з останніми науковими тенденціями104. «Ся праця
має подати образ історичного розвою життя українського народу або
тих етноґрафічно-політичних ґруп, з яких формуєть ся те, що ми мис­
лимо тепер під назвою українського народу», - писав він у вступних
заувагах до третього видання першого тому «Історії»105.
Грушевський був твердо переконаний, що українська територія -
частина стародавньої батьківщини слов’ян, яка лежить між Карпатами
на заході та Валдайською височиною на сході; цей погляд поділяла
більшість славістів XIX і початку XX століття106. Розташовуючи бать­
ківщину слов’ян у таких координатах, Грушевський заперечував теорію,
за якою вона обмежувалася Прикарпаттям. Цей погляд, особливо попу­
лярний серед російських істориків від Ніколая Надєждіна до Васілія
Ключевського, спирався на тому факті, що слов’янські мовні елементи
найкраще збереглися в галицьких і волинських топонімах. Це робило
Україну найпершою батьківщиною всіх слов’ян, а отже, сприяло пошу­
кам предків українців серед ранніх слов’янських племен, чого й прагнув
Грушевський. Проте він відкинув цю теорію, бо вважав, що висновки на
підставі топоніміки не потверджено іншими джерелами107. Грушевський-
науковець суперечив Грушевському-націєтворцю і з наукових міркувань
відмовлявся від теорії, яка могла дати Україні виняткове право назива­
тися колискою слов’янської цивілізації.
На думку Грушевського, у IV столітті слов’янська колонізація охо­
пила більшість території України, і саме просування слов’янських пле­
мен у напрямку Північного Надчорномор’я об’єднало етнічні й тери-
торіяльні чинники української історії і дало поштовх формуванню
українського народу. У першому томі «Історії української літератури»
130