Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 124

Частина перша. Нація т а імперія
російський дослідник, чий доробок у сфері східнослов’янської історії
було згадано в статті 1904 року, - Дмітрій Корсаков, автор книжки
про історію Ростовського князівства69. Грушевський тлумачив працю
Корсакова як спробу знайти витоки великоруської історії в історії пів-
нічносхідної Русі, і щиросердно вітав це.
Хай там який внесок цих російських істориків у деконструкцію
імперського російського наративу, очевидно, що Грушевський, запро­
ваджуючи концепцію окремого українського національного наративу,
йшов на кілька кроків попереду їхніх висновків і сягав якісно нового ета­
пу в розвитку східноєвропейської історіографії. Як російські історики
відповіли на його виклик? Судячи з російських наукових видань, кри­
тика Грушевським традиційної схеми «русскої» історії не залишилася
непоміченою, але про реакцію істориків, чиї праці фігурують у статті
1904 року, відомо порівняно мало.
Про ставлення Мілюкова до трактування його поглядів і деконструк-
ції традиційної схеми, крім уже сказаного, знаємо, що він уважав спро­
би Грушевського довести тяглу українську присутність в київському
реґіоні наслідуванням «українофільської» традиції70. Найприхильнішим
серед російських істориків був, напевне, Сторожев, з яким Грушевський
познайомився під час відрядження до московських архівів 1892 року71.
Його ставлення до статті про традиційну схему «русскої» історії можна
з ’ясувати на підставі загальної високої оцінки, яку він дав «Очерку исто-
рии украинского народа», що розвивав багато ідей, викладених у статті.
В листі Грушевському за січень 1905 року Сторожев ентузіястично писав
про «Очерк», застерігаючи, що дехто з російських істориків може сприй­
няти цю книжку як підривну: «Ви пишете, что я человек “ свободний
о т разних националистических предрассудков” д т о не совсем верно.
Ви могли би смело написать, что я горячий ненавистник зти х предрас­
судков. Прочитав Вашу книгу, я не скажу, что хотя би одна страница
ея била мне противна в силу своей тендещиозности. В Вашей книге
єсть лишь т а “ благородная доза тендещиозности” , которая красит
всякую живую работу»71. Дуже мало відомо про відгук Корсакова на
статтю. Він рецензував друге видання «Очерка» (1906) й оцінив його за­
галом схвально, але очевидно важко сприймав «українізацію» Київської
Русі73. Пізніше Корсаков і Грушевський підтримували добрі стосунки,
наприклад, 1913 року Грушевський брав участь у ювілейному збірнику
на пошану Корсакова74. Той подякував молодшому колезі за статтю і
писав, що вітає співпрацю між «великоруськими» і «південноруськими»
122