Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus

Розділ 2. Делімітація минулого Найважливіша частина українського минулого, штучно приточена до історії великоруської народности, на думку Грушевського, - історія Київської Русі, тому він вітав поширення «національної» парадигми в російській історіографії києворуського періоду. Тут знову не можна оминути внесок Мілюкова. Немає сумніву, що його бачення києворуської етнічної історії набагато ближче до поглядів Грушевського, ніж до поглядів його колишнього професора Васілія Ключевського. Прийнявши поґодінську теорію про знелюднення Київської землі у XIII столітті, Мілюков пристав і на тезу Поґодіна, ніби історію руських народностей можна простежити до києворуських часів. Якщо Ключевський уважав за можливе говорити про великоруську та малоруську народності лише від XV століття, то, на думку Мілюкова, руські «діялекти» сформувалися задовго до того, як оприявнилися в історичних джерелах. Він намагався пов’язати «північноруський» і «південноруський» (малоруський) «дія лекти» з окремими східнослов’янськими племенами. «Малоруські дія лекти» він виводив від білих хорватів у Галичині і волинян, часто вжи ваючи в аналізі терміни «український» і «українці», білоруські діялекти пов’язував із кривичами, але дуже обережно визначав зв’язок між реш тою племен і північноросійським чи південноросійським «діялектами»65. За інтерпретацію історії Київської Русі Грушевський особливо хвалив Васілія Сторожева, російського дослідника, який уважав Дніпровську (Київську) Русь і Русь північносхідну продуктами історичної діяльности двох різних частин руської народности. У статті про традиційну схему «русскої» історії Грушевський зазначив, що правильно було би називати їх узагалі окремими народностями, але загалом привітав візію Стороже ва66. Погляди колеґи він високо оцінив ще раніше, в рецензії на збірку його статтей з російської історії, опубліковану 1898 року. Похваливши сторожевський аналіз і висловивши думку про доцільність розглядати ці дві гілки «російської» нації як окремі народності, Грушевський зазначив, що на розвиток Великороса вплинула політична і культурна спадщина Київської Русі, а стосунки між Київським і Володимиро-Суздальським князівствами порівняв зі стосунками між Римом та варварською Галлією67. Пізніше Грушевський ще раз вдався до цього порівняння у статті про традиційну схему, де писав: «Володимиро-московська держава не була ані спадкоємницею, ані наступницею Київської, вона виросла на своїм корені, і відносини до неї Київської можна б скорше прирівняти, напр., до відносин Римської держави до її гальських провінцій, а не преємства двох періодів у політичнім і культурнім житті Франції»68. Ще один 121

Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 123