Розділ 2. Делімітація минулого
Деконструюючи « традиційну схему », Грушевський у самій російській історіографії відзначав тенденції, співзвучні його поглядам та ідеям. На його думку, навіть поборники традиційної парадигми визнають, що її вади надто важливі, аби на них не зважати. Окремі найважливіші ідеї зі статті 1904 року Грушевський уже висловлював раніше, в рецензіях на праці російських істориків Павла Мілюкова, Ніколая Заґоскіна, Міхаіла Владімірського-Буданова50. Він помітив Мілюкова, студента Ключевського і молоду зірку російської національної історіографії51, та відрецензував усі його великі праці 1890-х років, поміж них двотомник « Очерки по истории русской культурьі » та перший і єдиний том дослідження « Главньїе течения русской исторической мьісли » 52. В рецензії на « Главньіе течения » Грушевський писав: « Коли до сього додамо, що проф. Мілюков взяв ся до своєї теми дуже поважно, не задоволяючись друкованим материялом, користає й із невиданого, студіює провідні течії в історіографії в зв’ язку з культурно-духовними напрямами взагалі і оцінює їх з поступового, наукового становища, свобідного від усяких, так часом глубоко закорінених в росийській істориоґрафії урядових, шовіністичних і иньших конвенціональностей, то мусимо признати, що праця д. Мілюкова становить дуже пожадану вкладку в літературу » 53. В рецензії на « Очерки » він розкритикував Мілюкова за плутання « Росії » з « Великоросією »( у назві книжки з великоруської історії вжито означення « русская »), але водночас уважав перші два томи « Очерков » дуже цікавими за ідеями і змістом54.
Що саме цінного побачив Грушевський у працях Мілюкова? Почасти відповідь дають його рецензії, а додаткове світло проливає порівняння поглядів двох науковців на історію взагалі й російську зокрема. Насамперед і Грушевський, і Мілюков сформувалися як історики у колі схожих ідей. Обоє були позитивістами, які під впливом соціологічного мислення головним предметом нового історичного дослідження вважали не героїв, державу чи правові інститути, а історію народів і суспільств55. Погляди Мілюкова на окремі питання російської історії збігалися з інтерпретаціями російського й українського минулого в Грушевського56. Мілюков, наприклад, уважав Київську Русь окремим періодом російської історії не тільки хронологічно, а й по суті57. Він також майже усував києворуський період зі свого дослідження російської культури, за що його критикував Вєнєдікт Мякотін58. На думку Грушевського, дослідження Мілюкова про російську культуру насправді обмежувалося
119