Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 113

Розділ 2. Делімітація минулого
початок XVII століття), останній - «усеросійський» період (початок
XVII - середина XIX століття). За цією схемою, головним діячем пер­
ших двох періодів «російської» історії був «русский народ» загалом.
У третьому, «великоруському» періоді основна маса «русского населе­
ння » перейшла з Верхньої Волги на Середню Волгу і Дон, так відбулося
формування «великорусского племени», яке Ключевський визнав окре­
мою гілкою «русского народа». Саме тоді, за його словами, «велико-
русское племя впервие соединяется в одно политическое целое под
властью московского государя». Під час четвертого періоду «русский
народ» захопив увесь простір між Балтійським, Білим і Чорним морями
і навіть перейшов за Уральські гори й Кавказ. Тоді ж таки всі складники
«русской народности» було об’єднано під однією політичною владою17.
Таку періодизацію Ключевський представив у лекціях за 1884-1885
академічний рік. У перевиданні 1904 року вона не зазнала змін, хоча
автор зробив кілька дрібних доповнень до оригінального тексту, окремі
становлять для нас особливий інтерес18. Ключевський розширив старе оз­
начення четвертого періоду, уточнивши після двокрапки: «Политически
все почти части русской народности соединяются под одной властью:
к Великороссии примьтают одна за другой Малороссия, Белороссия
и Новороссия, образуя Всероссийскую империю»19. Тут він уперше за­
провадив поняття Малоросії (України) і Білорусі до основної схеми
російської історії, але вживав їх не як назви національних спільнот, а
як територіяльні означення, і ставив їх поруч із Новоросією (Південною
Україною). Одинокі національні спільноти наділено в його схемі актив­
ною роллю - російський {«русский») і великоруський народи. У 1904-
му, як і 1885 року, Ключевський сповідував погляд, за яким російська
історія - це розповідь про російські, а з часом всеросійські народ і
державу, а великороси - головна дійова особа цієї історії.
Стосовно витоків російської народности Ключевський радше не ви­
значився і непослідовно називав період, коли вона сформувалася. Він
уважав ранню Київську Русь російською державою, але не державою
російського народу, якого у Х-ХІ і навіть у XII століттях ще не існувало.
На його дум ку, в середині XI століття існували лише окремі етнографічні
елементи, з яких пізніше постане російська народність. Зв’язок між
різними слов’янськими племенами, які населяли Київську державу, був
переважно механічним, а не духовним, на доказ Ключевський наводив
приклад в’ятичів, котрі ще й на початку XII століття не вступили у
християнство20. Він гадав, що в києворуську добу національна ідентич­
ні