Частина перша. Нація т а імперія
шевського, Ключевський почав друкувати свій знаменитий « Курс русской истории »- літографовані тексти лекцій, читаних у Московському університеті у 1880-х роках, перероблені та доведені до сучасности, тобто до початку XX століття. « Курс » Ключевського- найавторитетніша інтерпретація російської історії, створена історичним істеблішментом пізньоімперської доби, і саме на тлі цієї праці освічені росіяни часто засуджували Грушевського та його схему української історії протягом перших двох десятиліть XX сторіччя15.
Яку ж схему російської історії запропонував Ключевський і яке місце у своєму наративі він відводив українцям та білорусам? Загальна схема Ключевського повністю суголосна традиційній схемі російської історії, яку підсумував Грушевський. Вона починалася історією Київської держави і через Володимиро-Суздальське князівство та Московське царство вела до Російської імперії. Ця схема виразно ілюструє міркування Грушевського про трансформацію традиційного, династично зорієнтованого наративу в історію великоруської нації. У своєму « Курсі » Ключевський нагадував студентам, як викладали російську історію XII і XIII століть у російських гімназіях: « Приблизительно до половини X II в., до Андрея Боголюбского, внимание изучающего сосредоточивается на Киевской Руси, на ее князьях, на собитиях, там происходивших. Но с половини или с конца X II в. внимание ваше довольно круто поворачивалось в другую сторону, на северо-восток, обращалось к Суздальской земле, к ее князьям, к явленням, там происходившим. Историческая сцена меняется как-mo вдруг, неожиданно, без достаточной подготовки зрителя к такой перемене. Под первим впечатлением зтой перемени ми не можем дать себе ясного отчета ни в том, куда девалась старая Киевская Русь, ни в том, откуда виросла Русь новая, верхневолжская ». Ключевський пропонував дослідити причини цієї переміни, які вбачав у міграції основної маси « русского » населення з дніпровського басейну на Верхню Волгу16. Отже, він розумів проблему, закладену в « традиційній » схемі російської історії, але замість засумніватися в старій династичній парадигмі підкріпив її новим аргументом з арсеналу національної історії.
Для Ключевського держава та народність- два головні суб’ єкти російської історії, зате її періодизація зіперта на міграції широко означуваного « русского народ а ». Російська історія починалася « дніпровським » періодом( VIII— XIII століття), далі був період « верхньоволзький »( XIII- середина XV століття), тоді « великоруський »( середина XV-
110