Суспільство наче віджило, сміливіше заговорили земства; по університетах закипіло студентське життя; і в київському університеті реакційного напрямку права професура, притихла і вщухла, а ліва підвела голову і використавши, нагоду. перевиборів за часів • відсутности В. Антоновича,, його обрано й затверджено на декана історично-філологічного факультету.
Алеж найвидатнішим, величезного значення реальним фактом у київському житті було переведення сенаторської ревізії незаконних вчинків генерал-губернатора Черткова, й усунення його з посади. Був то час, так би мовити, напередодні конституції, що її не то вже сподівались, а навітьз певністю дожидали ліберальні групи суспільства: хоч би якоїсь куценької, бо справжньої великої годі було ще сподіватись. Ширились чутки, і сам сенатор Половцев, що переводив ревізію, не заперечував того, що акта конституційного вже складено, може навіть підписано й видрукувано * тільки його оголошення зволікають реакційні впливи з одного боку, а з другого— в урядових сферах дожидають найвідповіднішого моменту де такої урочистости. Оголошення того акту ліберальне громадянство з певністю дожидало на- 19 лютого, роковини знесення кріпацтва, але той день минувся без маніфесту і всі стали дожидати найближчого, відповідного моменту.
Тим часом сенатор Половцев, бажаючи докладно обігнатись з місцевою громадською думкою і настроями в ліберальному громадянстві, розпочав широкі зно <? ини з представниками різних груп і напрямків м. Києва, між іншим і з лівою професурою, особливо з тими дванадцятьма, щоїх Чертков був призначив на заслання з Києва, та ще не встиг повисилат. и. Половцев доволі часто запрошував їх до себе на розмову й нараду і сам відвідував їх. В наслідок тих зносин він дав дозвіл на одправу урочистої панахи щ по Шевченкові в Софійському соборі, ЧОГО НІКОЛИ не буг вало раніше, та на прилюдні роковини його пам’ яті в залі Мінеральних Вод; нарешті, дозвіл на великий урочиотин баль на користь незаможних студентів у самому будинку університету.
XLV1