Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 47

життя 1880 р. взагалі та з особистого життя самого В. Ан­
тоновича зокрема.
Невдовзі перед тим, по весні 1879 р., відбувся в Києві
великий політичний процес групи революціонерів; трьох
■було повішено, решту заслано на каторгу. Наслідком того
лютували в Києві, як самі знали, генерал-губернатор
південно-західнього краю Чертков разом з представниками
жандармської влади, Стрельніковим та Новицьким: силу
людей різних відтінків ліберального напрямку, між іншими
& українців, або так званих українофілів, було повисилано
з краю без суду, в порядку адміністративному, в місця
„столь и не столь отдаленные".
Тяжко відбився цей напрямок і в житті університет­
ському: тут ретроґрадна група старої правої професури
всіма способами силкувалася запобігти перед владою, а мо­
лодшим, так званим ліберальним, професорам ніяк було
й дихати.
Щодо Антоновича, саме на той час припало йому, вже
я к ординарному професорові, перше обов’язкове відря­
дження за кордон для наукової праці, і там він перебув
■од початку аж до кінця 1880 р. (Про це докладніше буде
додано далі).
За часу відсутности В. Б. Антоновича, протягом 1880 р.,
достають вже в Росії певні зміни в настроях суспільного
життя: по довгій реакції немов „повіяло на весну", як тоді
говорилось серед ліберальних кіл; хоч до весни, правда,
•було ще далеко, бо після лютої зими бралось неначе тільки
на першу одлигу, як напровесні.
„Згадується, мов живе, світлий початок 1881 р.; відчу­
валось, наче наближення- чогось нового в суспільно-полі­
тичному відношенні, чогось доброго, давно сподіваного; від­
чувалось, що наближається перемога правової сили та по­
рядку замість урядовницької сваволі та „усмотрения", що
всім уже до краю допекло. Молодь університетська жадібно
хапала кожну звістку про те й перебувала в підвищеному
настрою духовому". Такими словами малює цей момент
•один із сучасників, проф. В. Г. Ляскоронський („Україна",
1928 р., кн. 6, стор. 74).
XLV*