вачення( нажалъ, з тих обвинувачень наведено тільки перше,, бо статтю не закінчено). Ця хронологічна дата, 20 років, починаючи від 1860 року дав нам першу важливу вказівку: вона свідчить про те, що розвідку писано не раніше 1880 р., а може й трохи пізніше. Це саме число— 20 р.— ми бачимо вдруге і в промові професора В. Б. Антоновича до студентів під час великого університетського балю( в лютому 1881 р.), про який ще буде мова далі. Ці йогослова наводить покійний професор В. Ляскоронський у своїх; спогадах про В. Б. Антоновича, як професора( надруковано в „ Україні " 1928 р., кн. 6, ст. 75). Другу, вже побічну вказівку приблизно на той, самий час подав згадка автора розвідки про 15 мільйонів української людности, що говорить своєю окремою власного мовою. Така кількість українського населення свідчить теж за початок 80 рр., бо ' вжев 90 jjp. статистика налічувала його значно більше.
Маючи таким чином першу хронологічну вказівку, спробуємо далі з’ ясувати ту потребу, що викликала таку розвідку, і ту мету або той орган, для якого її мало бути призначено.— 1881 року почала виходити в Києві газета „ Труд ", орган української інтеліґенції, за редагуванням 0. 0. Русова; близьку участь в редакції браві і В. Б. Антонович. Далі в січні року 1882 вийшла перша книжка поважного наукового журналу „ Киевская Старина "; Ѣ заснуванні, його і В ' найтіснішому редакційному комітеті В. Б. теж приймав найдіяльнішу участь.
Алеж „ Киевская Старина " мала програм суто науковий, без жадного публіцистичного елементу і ніхто,— ані сам. відповідальний редактор-видавець Т. Г. Лебединцев, ані члени редакції не зважилися б на самому початку компромітувати видання статтею на таку дражливу тему. Беручи, на увагу зміст розвідки і навіть саму форму вислову, надто вільну й одверту щодо цензурних умов старого режиму,- ніяк не можемо припустити, щоб вона могла призначатись для якогось російського журналу, тим паче для місцевої газети з огляду на її великий розмір і поважний науковий, характер. Отже з’ ясувати це питання можна тільки, розглянувши докладно деякі факти з київського громадського-
ХЫѴ *