І. П. Новицький, колишній член Громади( од якої відійшов згодом до іншого табору), так званий Індрик або Жовтий Ір. < себто рудий), чоловік цілком позбавлений всякої етики і в літературі і в життю. Так, він за платню від рядка полемізував не тільки з аби ким, а навіть і сам з собою під різними псевдонімами, хоч і виявляли його дотепність т а гострий язик.
IX.. Допис під заголовком „ Министерство графа Д. А. Толстого "(„ Правда ", Льв., 1880, кн. І— III), що мав темою злободенне пекуче явище, не потребує жадного коментарія, остільки він є конкретний та виразний. Люди того часу добре пам’ ятають, Яку надзвичайно велику радість серед громадянства викликала та зміна міністра народньої освіти. Був то справді світлий день для цілої інтелігенції од старого до малого. Мусимо тільки зазначити » що дата— Кам’ янець-Подільський, так само як Мадрид в-дальшій кореспонденції, є цілком фіктивна; її прибрав-автор з огляду на небезпечні умови свого офіційного стану.
Писано його в Києві, тут же і подано до редакції „ Правди " за підписом Д-ж-в. Підпис— Володимир Антонович зазначено у власному примірнику київського ре. дактора „ Правди ", О. Я. Кониського, що вже з обов’ язку повинен був знати всіх авторів з України, тим паче з Києва, одержуючи від них матеріяли для журналу. Він збірав і редаґував усі ті рукописи, по своєму виправляв мову авторам, зазначаючи собі всі псевдоніми, і тоді вже надсилав усі тексти до Львова.
Мусимо теж відзначити прикрий наслідок того редагування для самого викладу обох дописів * та для індивідуального стилю автора.
X. „ ПроизведенияПІевченка, содержаниб которыхсоставляютисторическиесобытия ". Властиво то не була писана розвідка, а тільки усна доповідь на великому прилюдному засіданні Історичного Товариства Нестора Літописця 1. III 1881 р. з нагоди 20-і роковин смерти поета подав її В. Антонович живим словом, як звичайно, ■без жадного вапису. Дуже цікаво бачити, як підійшов істохххи