Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 33

Коли нагадаємо хронологічну дату лершої та, нарешті,, останньої, офіційної вже записки до комітету міністрів — „По вопросу об отмене стеснений малорусского печатного слова” (1905), то матимемо факт вельми виразний для громадської характеристики В. Антоновича, який, виро­ бивши собі тяжкою боротьбою ще замолоду міцні переко­ нання разом з основними засадами громадської, діяль- ности, незламно і непорушно керувався ними до кінця віку, — і разом з тим факт вельми сумний, що свідчить- про надто млявий та повільний розвиток громадської думки так на Україні, як і поміж російською інтеліґен- ціею, коли протягом майже півстоліття доводилось одна­ ково полемізувати з тим самим явищем,- проти тих са­ мих обвинувачень і нападів з боку та® званих темних сил місцевих та російських. Обидва вищезазначені уривки збереглись у вигляді запису, не виправленого з зовнішнього погляду. По­ даємо їх буквально, як цікавий зразок того, як міня­ лись протягом часу правопис і пунктуація в писанні В. Антоновича. \ VIII. До цієї ж групи статтів публіцистичних, також неза- кінчених, напевне викликаних потребою свого часу, досить зрозумілою, хоч і невідомою нам з певністю, належить теж початок ширшої статті, з заголовком од самого автора: „Общественная сатира в нашей провинциаль- н о й п р е с е е “. Час, коли її складено, невідомий, але письмо- ориґіналу і деякі подробиці в тексті, як, напр., псевдоніми місцевих газетних фельетоністів, дозволяють припустити, що писано її при кінці 70-х або на початку 80-х років,, мабуть для якоїсь місцевої газети, може для „Київського Телеграфа", або, ще більше правдоподібно, для „Труда", що виходив під редаґуванням О. О. Русова 1881 — 1883 рр. У складі редакції і серед співробітників був дехто і з-по­ між членів Громади, близько стояв до неї й Антонович. Стаття спрямована, видимо, проти „Киевлянина”, де на той час становище- видатного критика й сатирика займав чо­ ловік талановитий і навіть відомий з поважних науко­ вих праць у виданнях Київської Археографічної Комісії XXXI