Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 33
Коли нагадаємо хронологічну дату лершої та, нарешті,,
останньої, офіційної вже записки до комітету міністрів —
„По вопросу об отмене стеснений малорусского печатного
слова” (1905), то матимемо факт вельми виразний для
громадської характеристики В. Антоновича, який, виро
бивши собі тяжкою боротьбою ще замолоду міцні переко
нання разом з основними засадами громадської, діяль-
ности, незламно і непорушно керувався ними до кінця
віку, — і разом з тим факт вельми сумний, що свідчить-
про надто млявий та повільний розвиток громадської
думки так на Україні, як і поміж російською інтеліґен-
ціею, коли протягом майже півстоліття доводилось одна
ково полемізувати з тим самим явищем,- проти тих са
мих обвинувачень і нападів з боку та® званих темних сил
місцевих та російських.
Обидва вищезазначені уривки збереглись у вигляді
запису, не виправленого з зовнішнього погляду. По
даємо їх буквально, як цікавий зразок того, як міня
лись протягом часу правопис і пунктуація в писанні
В. Антоновича. \
VIII.
До цієї ж групи статтів публіцистичних, також неза-
кінчених, напевне викликаних потребою свого часу, досить
зрозумілою, хоч і невідомою нам з певністю, належить
теж початок ширшої статті, з заголовком од самого автора:
„Общественная сатира в нашей провинциаль-
н о й п р е с е е “. Час, коли її складено, невідомий, але письмо-
ориґіналу і деякі подробиці в тексті, як, напр., псевдоніми
місцевих газетних фельетоністів, дозволяють припустити,
що писано її при кінці 70-х або на початку 80-х років,,
мабуть для якоїсь місцевої газети, може для „Київського
Телеграфа", або, ще більше правдоподібно, для „Труда",
що виходив під редаґуванням О. О. Русова 1881 — 1883 рр.
У складі редакції і серед співробітників був дехто і з-по
між членів Громади, близько стояв до неї й Антонович.
Стаття спрямована, видимо, проти „Киевлянина”, де на той
час становище- видатного критика й сатирика займав чо
ловік талановитий і навіть відомий з поважних науко
вих праць у виданнях Київської Археографічної Комісії
XXXI