ще мотиву з пахощами більш тонкими. Нову їх теорію можна зрезюмувати так: коли кому здається, що Руеь справді була, нехай той тямить, що то був зовсім не народ, а ватага таких людей, що не могли стерпіти суспільного ладу; коли дещо органічне і складалось у них, то тільки через те, що до них досягала культура польська, а самі вони не здатні були завести у себе жадної організації громадської... ч
Зараз з першого погляду знати, що отся нова теорія не тільки доволі чудна, але став всупереч і з правдою історичною, і з елементарною, аби хоч трохи не патольогічною логікою. На таку теорію, як на дурницю, ми, попросту мовлячи, не звернули б жадної уваги, коли б нам не траплялось геть часто чути її, коли б ми не відали, що така думка служить основою консерватизму численної публіки польської і не дає їм прямувати до відносин справедливих з руською землею і з українсько-руським народом. Щоб зрозуміти і показати вартість і вагу наукову нової теорії, візьмемо за зразок працю п. Маріяна Дубецького, надруковану в польському клерикальному віснику „ Przegląd Powszechny " р. 1887, місяці жовтень і листопад. Праця п. Дубецького мав назву: „ Початок історії Січи Запорожської( Zawiązek dziejów Siczy Zaporozkiej). З поміж гурту історичних праць з наведеною в горі новою теорією ми вибрали працю ш Дубецького єдине через те, що автор призначив її за для широкої публіки, піклуючись сіяти пропаґанду своїх думок і поглядів. Певна річ, що тим то він торік прилюдно в краківському технічно-промисловому музею вичитував ту свою працю про Січ, яку ми отеє й беремося роздивитися. До того ж не можна було не звернути нам уваги ще й на те, що деякі польські групи ретроградні вважають п. Дубецького за ученого діяча на ниві історії козаччини; академія краківська пошановала п. Дубецького премією за невеличку працю його „ Кудак“, написану з таким самісіньким прямуванням і з такою ж ерудицією, як і Zawiązek Dziejów. Siczy Zaporozkiej.
Праця п. Дубецького взагалі невеличка, а кбли викинути з неї густо посіяні автором загальники, поетичні екстази, епітети ні на чому не засновані, та всякі инші
216