його додатки, які зовсім не потрібні були для діла, то праця його стане вельми і вельми невеличкою. Роспадаеться вона на дві частини: перша з них більша— се опис території запорожської, якою вона була року 1775; опис правдивий, певний, зроблений з праці Скальковського „ Исторія Новой. Сѣчи“. П. Дубецький тільки злегка притрусив його поетичними та quasi історичними увагами і обмислами власного міркування. Прецінь же на частині географічній ми не будемо задержуватися, мовимо тільки, що тут автор заздалегідь підводить читача до своїх поглядів стежкою перероблювання географічних термінів руських на польський лад; такого звичаю нема ніде в науці, коли про географію якої будь країни пишуть без апріорної тенденції. Нам здається, що в науці цілого світу звичайно географічні назви пишуть так, як вони вимовляються устами тієї людности, що сидить у тому краю, про котрий ведеться річ. П., Дубецький, йдучи по слідам старої польської історичної школи, не хоче признати сього права в відносинах до українсько-руської землі і пише „ próg, zapora, Niż, Krzemienczuk, Nienasyciec, Chorcica замісць: поріг, забора, Низ, Кр £ менчуг, Ненаситець, Хортиця.
Що до історичної частини праці п. Дубецького, так ми гаразд не тямимо, чому тут більш дивуватися: чи тій сміливости, з якою автор розповідає свою пречудну теорію, чи неевідомости його про ті головні факти історії, до яких треба йому вдаватися?! Так напр. п. Дубецький не відає, чи може умисне відати не хоче такого фундаментального факту історичного, що до 1569 р. Польща і Литва не складали одної держави, а були дві зовсім самостійні держави і відріжнялися вони одна від одної устроєм державним і громадським, вірою, культурою, мовою, побутом і організацією усіх державних інституцій. По думці п. Дубецького усе те, чим Гедиминовичі володіли в XIV віку, єсть Польща, або польська держава; тим то він і каже: „ над горішнім ' і середнім Дніпром ми( себто Поляки) стали за часу короля Ягели ". „ Південний н аш( себто польський) край( на межі з Туреччиною). „ За перших Ягелонів наша( польська) колонізація швидко пішла за Кодиму і Ягорлик..." Вже не ми будемо змагатися з п. Дубецьким про цей істо
217