вирядив В. В. лікувати початок сухот. Там на кожному " кроці не розминешся з найцікавішими пам’ ятками всіх часів і культур, починаючи з первісної, потім найдавнішої латинської, так званої клясичної, і дальших послідовних епох аж до сучасної.
Під впливом живих міцних вражінь цих пам’ яток склався той початок поеми. Автор не дав їй заголовку; писано її зразу набіло, без виправлень, але тоді написано було дуже мало, тільки заспів та перший початок самої дії,— бо вже трохи одужавши він весь свій час присвячував на огляд римських пам’ яток, вертаючись додому тільки на ніч на відпочинок. З поворотом до Росії він теж не брався до її продовження, тому що не було вже того настрою там, де панували інші інтереси та несприятливі умови громадського життя; не було на те вільного ' часу, ані потрібного спокою.— Як бачимо, всі три вірші писано на теми з історії козаччини та гайдамаччини, яквиявів народнього змагання до спільної громадської волі і соціальної правди. Такий самий характер виявляють і інші початки літературних п’ єс, що їх буде уміщено в останньому томі цього видання.(
VI. Стаття без заголовку в рукопису; так само її було надруковано в газеті „ Киевлянин ", 1866 р., № 100 запідписом— Владимир Антонович. Виходячи з її змісту,, редакція надала їй заголовок „ Пояснення- на наклепи Й. Огризка11. Самий зміст цього наклепу автор подає докладно в тому розділі „ Мемуарів "( ст. 54), де оповідається: про допити на слідчих комісіях в наслідок численних доносів з боку польського панства та декого з тих поляків, яких уже було притягнено до відповідальности за участь у повстанні 1863 року. Іосафат Огризко свідчить, що Антонович перший написав статтю в „ Основі " в січні 1861 р,—- „ Против польского движения..." Те свідчення, поперше,. не вірне, бо в „ Основі " перша стаття Антоновича вийшла, в липні 1861 р., друга, „ Моя исповедь ", вийшла в січні 1862 р.; подрусе, воно цілком не правдиве і умисночтенденційне тому, що писано їх обидві не проти польського руху, себто революційної конспірації, а, як бачимо з самого-
XXVIII