Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Página 293

і на темперамент зовсім окремі від Англійців. Або знов Янки( в Америці); вони теж вживають англійську мову, але ні самі вони, ні хто інший не скаже, що то Англійці. Теж саме треба мовити і про инші прикмети національні: звичаї, життя родинне і громадське і инше все таке, що сталося добутком з глибших первісних корінних особливостей та одмін однієї групи людности від другої, себ: о про те, з чого складається річ антропології. Антропологія твердо свідчить нам, що унітарні теорії, теорії з’ єднання, котрі проводять і крайні праві, і крайні ліві не встбюють перед критикою. Кажуть, що найкориснішим і найкращим для новішого розвитку людей буде той стан, коли втратяться або цілком знищаться і викоріняться усі осібности і прикмети національні, себто, щоб усіх людей приподобити до одного типу. Не будемо торкатись питання, чи корисніша була б асиміляція, чі ні, а вдамося до антропології; там побачимо, що таке принодоблювання усіх людей до одного якогось типу річ цілком не можлива, просто абсурд. Безбоязно і корисно можна Дбати лишень про поліпшення індивідуума, себто розвивати’ те, що в йому вже мається доброго, найкращого і відкидати вихованням та культурою те, що * уважаємо за лихе, невідповідне духу поступовому.
Нація— це група людей рідних і близьких між собою натурою, хистом, вдачею, дотегйш, вдатністю, темпераментом. В оцій близькості і ріднині треба, спостерігати дві речи:— одну— ті осібності та відміни, якими сама природа наділила людей, з якими чоловік починає життя своє, як з прироженим, з своїм власним; другу— се ті осібності, що з’ явились і виросли на ґрунті перших не самі по собі, а вироблено їх історією нації, її культурою і історичним вихованням. Вони більш чи менш бувають оригінальні і залежать від того: чи щасливо, чи безталанно переходила історія нації.
Розглянемо найперше одміни та ознаки, якими сама природа наділила людей. За для кращого досліду будемо триматися методу порівнання.
Вишукуючи і покаїуючи прикмети українсько- руської національности, нам доводиться розбірати матеріял доволі
197