Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 292

ТРИ НАЦІОНАЛЬНІ ТИПИ НАРОДНІ.
ч
Здіймаємо річ про українсько-руську, польську і велико­
руську національність, властиво про те, чим вони одна
від одної відрізняються.
З ’ясуємо спершу: що таке національність. За націо­
нальність треба вважати с у м у т а к и х п р и к м е т , я к і
ми о д н а г р у п а л ю д н о с т и в і д р і з н я є т с я в і д
ц і л о г о р я д у і н ш и х г р у п . Прикмети бувають двох
родів: одні прирожені людям, спадкові, що залежать від
складу раси, від впливу природи місцевої; їх можна знайти
стежкою антропологічною, дослідом з анатомії та фізіології
чоловіка. Другі прикмети здобуваються вихованням і зале­
жать від вишини розвитку культури та від минулого
життя народу, себто від його історії. Сума таких прикмет
виявляє нам етнографічну індивідуальність, окрему націо­
нальність. Сливе, що в усіх сучасних [розправах про на­
ціональність, як на найголовніші прикмети окремности, що
можуть дати право на самостійний розвиток, указують на
мову, на побут, на характер національний і інше. Нема
що й казати, що, наприклад, мова є вельми значною при­
кметою національности; а проте не можна її вважати за най­
головнішу: не вона перша річ, щоб розпізнати націо­
нальність.
І давніше були, і тепер єсть нації з такою безталанною
історією, що власну мову стратили і переняли чужу»
а проте національність свою задержали та все почувають
себе і вважають за нарід цілком окремий від інших. От
наприклад хоч би Ірляндці: у їх тільки де-не-де задержа­
лася ще власна мова, а взагалі не тільки за урядову, але
й за родинну мову вживають вони мову англійську. Не
вважаючи на це, Ірляндці і на склад мислі, і на характер­
196