Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 217

Ой у хаті Скороденка
Сем’я чималенька!
Стара мати усім править
Голубка сивенька.
Давно батько у поході
З Нечаем гуляв
Штири сини у козацтві
Слави заробляв.
А невістки молодиці
Та дочки дівчата
І дітвора дрібненькая
Унуки хлоп’я та .—
Всі шанують поважають
Як святую долю
Старесеньку бабусеньку,
Чинять її волю.
Тихим словом та привітом
Вре старенька дбає,
А під її добрим оком
Любов розквічає... I .
II.
З колишнього.
У синіх жупанах, у шапках високих
І силою й видом могуче,
На баских бахматах, спряжними рядами,
В одежі й збруї блискучій
Стає перед оком вельможне лицарство,
Стає — і все кіньми басує,
Побрякує в шаблі, покручує вуси,
Все з-висока — начеб гордує.
Широкую волю, блискучую славу
Вони колись добували;
За волю, за славу, за милу родину
Вони буйні голови клали;
І волю безбрежню, і славу без краю
Вони добули головами...
І марне пустили кривавий добуток —