Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 161
ській гімназії і згодом він зайняв таке саме становище при
Одеській Другій гімназії, заснованій 1848 р.
Влітку 1844 року, згідно з умовою, мати вирядила ма
лого Володаря в Одесу до батька (при чому дала листа,
запечатаного, за модою свого часу, печаткою з ребусом.
Ребус був доволі простенький і читався так: „sans toi point
■de bonłieun“. Джіцай був незавдоволений з того і- прохав
змінити печатку в дальшім листуванні.
Хлопець їхав з Горишківки балагулою, повного купців-
«вреїв, що подалися до Одеси по дешевий закордонний
крам, бо тоді щб Одеса була porto franco, себто мала право
вільного торгу без комірної оплати. їхали поволі, не поспі
шаючи, мало не два тижні, задержуючись, де кому була
потреба; попасали та шабасували по корчмах та заїздах на
шляху, і. тут хлопцеві вперше довелось зблизька придив
лятись до побуту й звичаїв тих людей, від яких так ста
ранно відводило його шляхетське виховання. У корчмі жі
ноцтво, особливо старі єврейки, звичайно жалували дитину,
що, мовляв, таке .мале, та їде вчитися рамо одно в таку да
леку сторону, піклувалися ним, годували ласощами, обкла
дали подушками вночі. І тут він навіч побачив, що .ті євреї не
такі вже бридкі, як то вважалося серед польського суспільства.
Наблизившись до Одеси й побачивши здалеку на степу,
ще за кілька верстов до міста, корабель під вітрилом, він
здивовано допитувавсь, чому то церква стоїть сама'собі на
оранім полі (такий є справді, здалеку, вигляд моря під
Одесою) і ніяк не міг поняти віри, що то є море.—Так на
решті закінчилася подорож.
Джідай тоді вже був одружений, мав малі діти. Пансі
онерів було багато, різного віку; поміж ними значна ча
стина польських паничів, чимало теж румунів та греків.
Серед румунів бували найстарші віком, років по 20 і біль
ше; наука не дуже давалась їм і була зовсім не в голові;
були вони мало розвинені і мали вже свої власні життєві
інтереси, цілком не шкільного характеру. Пансіонери з гу
вернерами жили трохи нарізно від сім’ї директора. Малий
Антонович був наймолодший поміж ними; його вміщено
зразу до т. званої Рішельєвської, згодом р. 1848 переве
дено до* 2-ої гімназії.
67