Дружина Джідаева, мабуть свідома про його походження, ласкаво та приязно ставилась до нього, як до рідного; по скінченню лекцій кликала його вільними годинами до своїх дітей, що з ними він охоче бавився. Там він перебував і кожного свята, не маючи родичів, ані близьких знайомих, до кого піти.
Тут було чимало гарних книжок, до яких вій удавався кожної вільної години і тоді ще виробив собі ту призвичайку до читання, що виявляв протягом цілого життя, буквально не можучи одної години перебути без книжки.— Одного разу, коли всі учні повиїздили на різдвяні свята, Джідай застав сина в куточку, заглибленого в якійсь серйозній книжці, і-подивившись, що він читає, сказав: „ то дуже добре, що ти любиш читати і цікавишся поважнимй речами. Тобі треба дуже багато вчитись, багато працювати, бо доведеться самому, своєю головою, прокладати собі дорогу в життю ". Ці слова залягли йому глибоко в пам’ яті і В. Б. цитував мені ї! х по-польськи.
З того часу батько ставився з найбільшою увагою до керування його розвитком та читанням, розвиваючи при тому його власну ініціятиву. Хлопець найбільше цікавився географією, яка була повік його улюбленою наукою *), історією та науками природничими; мав здібність і до наук математичних, особливо любив геометрію й фізику. З огляду на велику різноманітність одеського населення, і в школі, і в пансіоні багато уваги приділялось вивченню чужоземних мов і В. Б. прекрасно вивчив латинську, французьку та німецьку, якими зовсім вільно орудував— говорив і писав.
*) Коли на прикінці 80-х, чи то на початку 90-х років, російська преса почала широко обговорювати питання про потребу заснувати катедри географії при кожному російському університеті для ґрунтовного поширення цього знання серед громадянства, Володимир Боніфатьєвич, уважаючи географію за широке всебічне краєзнавство, цілком серйозно надумавсь майструватися за кордоном з тої науки, щоб дістати нову катедру в своєму університеті. Наміру цього не довелося здійснити, бо після утворення катедри географії при Московському університеті, яку зайняв славнозвісний проф. Анучін, Міністерство Нар. Освіти, занепокоєне, щоб, бува, не викликати непотрібного поширення ліберальної думки, припинило дальші. заходи щодо інших університетів.
( 18