-Катерина Мельник-Антонович
ДОДАТКОВІ ПРИМІТКИ ТА ВІДОМОСТІ ДО „ МЕМУАРІВ”.
В мемуарах В. Б. Антоновича згадуються декілька осіб,-які своїм життям та ' діяльністю були тісно сполучені з особою автора, впливали так чи інакше й на його життя. Дехто з-поміж них своєю науковою, чи то громадською працею виявили таке чи інакше, часом навіть видатне значіння в розвитку української громадської течії за другої поло-, вини XIX та на початку ХХ-го віку.
Оскільки кожна, найменша риса з того часу являв собою цінний матеріял щодо розуміння тої епохи для наших, наступників( дальших поколінь), дозволяю собі подати ad hoc кілька коротеньких відомостів, почасти мемуарного характеру, про тих людей. На початку подаю деякі подробиці за родичів В. Б., що збереглися в моїй пам’ яті; далі короткі спомини про найближчих його товаришів, які згадуються в записках і яких мені пощастило знати особисто.— Разом з тим подаю й. біографічні вказівки про них, що дають зюжливість здобути ширші відомості про їх діяльність.
До ст. 5. Джідай Іван Матвійович був разом і хрещений батько малого Антоновича, дав йому при хрещенню золотого хреста, зробленого з двох імперіалів, на якому було видряпано курсивом з одного боку— Boże błogosław Włodzimierzowi, з другого 6 Stycznia 1834. Отже маємо докладну дату народження.
Коли життя розлучило його з Монікою Антоновичевою, вони погодились, що син має виховуватись у матері, поки дійде шкільного віку, а тоді вже батько візьме його до себе, керуватиме й піклуватиметься дальшою наукою.
В короткім часі Джідай оселивсь в Одесі, відкривши там хлоп’ ячий пансіон, що хутко здобув собі славу найкращого й став уважатися неначе за інтернат при Рішельев-