Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 15

ним підписом, і не під- псевдонімом, а, з волі автора,
за чужим ім’ям. — Сталось воно таким чином: 1896 р. В. Б.
редаґував і готував до друку другий випуск „Мемуаров,
•относящихся к истории Южной Руси, перевод К. Мельник,
под редакцией В. Антоновича'1. До кожного перекладеного
матеріалу він подавав редакційну передмову та комента­
рій. Між іншим три невеличкі документи (на 6 стор.) ви­
кликали порівнюючи велику (13 стор.) і цікаву розвідку,
яку автор мав намір друкувати перше в „Киевской Ста-
рине“, а потім уже в „Мемуарах".
Саме на той час в редакції „Киевской Старины" виникло
одно з тих прикрих непорозумінь, що дедалі то частіше
-повторювались поміж представниками двох груп і напрям­
ків: правобережців і лівобережцівJ).
Що саме там сталося, не пам’ятаю, алеж добре відомо,
що Антонович, людина в найвищій мірі громадська, завжди
і у всьому готовий був іти на компроміс, поступитися своїми
особистими симпатіями та інтересами, аби то не було про­
тивно його сумлінню й переконанню, тим більше в справах
,,Киев. Старины", якою дуже дорожив, бо й утворилась вона
почасти його заходами, і брав він у ній найближчу та най-
діяльнішу участь. Отже в цьому разі він не зміг дати
розвідку за своїм підписом; а що кожний псевдонім теж
мав бути відомий редакції, то, видима річ, стаття.не може
вийти в найближчому нумері журналу. Нарешті, на прохання
членів редакції, своїх приятелів, К. Михальчука та Ор. Ле­
ви цького, В. Б. погодився на середній вихід, на так званий
prete nom (запозичене ім’я), а саме, щоб подати ту роз­
відку за підписом своєї співробітниці по виданню „Мемуа­
рів". Вона, хоч і не рада, не могла одмовити тої послуги
своєму вчителеві, якому так багато завдячувала, і подала
статтю за своїм підписом, проте зберегла в себе власно­
ручний орйґінал В. Б. на доказ його авторства, і тепер
охоче повертав те, що до нього належить. Так було
’) Ствердження того факту — принципового та персонального розхо-
дження поміж членами редакції, так само й особистих випадів* проти
Антоновича та обходів його, бачимо між інтим в листуванні П. І. Жи-
тецького, що надруковано в „Україні*, 1927, № 4, ст. 70.
XIII