не надрукував його, не зоставив собі навіть копії. А по його смерті не пощастило одшукати його сліду ані в університетському архіві, ані в Київському генерал-губерваторському.
Так само зостається нерозшукана частина газетних статтів. Відомо, що, беручи участь у місцевих газетах ліберального напрямку або одержуючи їх безплатно, В. Б. звичайно разів 2— 3 на рік подавав до них то статтю, то замітку, алеж більшість їх, з певних міркувань, бувала без підпису і тому їх не можна розшукати. Окрім того, В. Б. мав звичай, переводячи свої археологічні розкопи, подавати до місцевих газет відповідну статтю для ознайомлення ширших кіл громадянства з метою і значенням, археологічних дослідів, алеж переглянути тут на місці всі провінціяльні видання ми не мали жадної можливости.( Знаємо, що були статті в кубанській газеті 1880 року, ще раніш в житомирській, далі в чернігівській, єлисаветській та ін.) 1).
Зате до відомих уже праць В. Антоновича ' та до тих, шо їх уміщено в львівських журналах „ Правда " і „ Мета " під різними псевдонімами: і) В. Маринчук, 2) Д-ж-в, з) Низенко, 4) П-с-к( Пасічник), 5) Турист,— можемо долучити ще одну, нікому невідому розвідку, хоч її надруковано було свого часу в двох київськихвиданнях, тільки не завлас- *)
*) З-поміж закінчених праць, що загинули, мусимо також зазначити цілу чималу серію біографій більш-менш видатних історичних діячів.— Ще на початку 90-х рр. В. Б. Антонович поширив свою велику колективну роботу над збиранням матеріялів до історично-географічного словника України, якою він керував, розпочавши ще й другий— біографічний словник діячів Української землі од найдавнішої доби аж до наших часів- Для цього словника, що його малося друкувати у Львові, з огляду на неможливість такого видання в Росії за царських часів, сам Антонович склав велику кількість дрібних біографічних нарисів та декілька ширшого розміру докладних біографій своїх улюблених героїв: Гонти, Залізняка, Богуна, Дорошенка, Палія, Сагайдачного, ще декого з козацьких полковників та інших діячів. Всю ту серію, разом із статтями інших співробітників, на перших кілька літер, було надіслано до Наукового Товариства, імени Шевченка у Львові, алеж видання не могло зразу розпочатися через потребу поповнити біографії галицьких діячів на своєму ґрунті, а згодом, в часі війни, всі ті матеріали десь загинули.
XII