Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 13
верстви людности, що не вкладалась у виразні норми ані
■селянського стану, ані дрібної поземельної шляхти. Великі
польські земельні власники трьох південно-західніх губе-
р ень надумали повернути на свою користь всі ґрунти од
своїх чиншовиків, яких чимало сиділо по їх маєтках. За
допомогою відомого петербурзького правника, В. Спасовича,
справу порушено офіційним порядком у відповідних адмі:
ністративннх та законодавчих установах, які звернулись по
висновок до начальника Південно-Західнього краю, на той
час київського генерал-губернатора, А. Р Дрентельна. Той,
як людина сумлінна, не маючи докладних відомостей в тім
питанні, хоч і співчуваючи чиншовикам, удався по ґрун
товне роз’яснення цієї справи до університету, як до най
вищої, найкомпетентнішої наукової установи свого краю.
Юридичний факультет доручив своєму членові проф. Неза-
битовському розробити це питання з погляду правничого * *);
історично-філологічний доручив В. Б. Антоновичеві скласти
нарис з історії чиншовиків на Україні.
Спасович доводив, на підставі відомої конституції 3-го
травня 1791 р., що чиншовики не мають у нашім часі най
меншого права на землю. Антонович, навпаки, опираючись
на текст тої самої конституції, довів, що чинші вже давно
сплачено і всі ґрунти вже віддавна мусять перейти на
власність чиншовиків. — Розвідка була складена дуже ґрун
товно, сильно арґументована і вислухано її з великим ін
тересом, коли В. Б. читав її в тісному колі близьких
приятелів, знавців у цьому питанню: Т. Р. Рильського,
К. П. Михальчука, Ор. Левицького, І. Каманіна, Ол. Ол. Анд-
рієвського, ще декого.
В такому освітленні подано було і висновок генерал-
губернатора, що не сприяв польському великому панству
свого краю, а наслідком того чималу кількість чиншових
ґрунтів було закріплено за чиншовиками2). На жаль, В. Ан
тонович не використав свого досліду, як пр. Незабитовськпй,
*) Незабитовськпй надрукував свою розвідку. (Собр. соч. К. 1834,
ст. 289 — 368).
*2) Маємо ствердження цього факту в допису з Києва О. Я. Кони-
-ського, „Правда*, 1888 р., т. Т, вип. 1, ст. 40.
XI