ми зайшли в степовий шинок, де застали кілька чоловіка, селян. Одному з них в розмові видалося, що ми люди непевні. Він одвів нас осторонь і став нишком казати, щов їхньому селі пан дуже жорстокий, але багатий, і якщо ми шукаємо роботи, то він нас уночі проведе до двора; „ ви,— казав він,— справтесь з паном і забирайте собі- всі гроші, я нічого не хочу, аби спекатись пана ". Як. ми не відмовлялись від цієї роботи, як не запевняли, що ми такими роботами не займаємось, чоловік нам не повіриві зістався з думкою, що ми дуже обережні і незнайомому чоловікові не хочемо розказувати своїх діл. Кілька разів траплялось нам, що зустрічні селяни давали нам по кілька копійок і на наш відказ, що нам грошей не треба, відповідали: „ подорожньому гроші завше потрібні, не ' соромтесь і беріть ". Особливо в‘ доброті відріжнялись старі баби; раз ми були поставлені в таку трудну позицію: під вечір зайшли ми в селі Черняхові( Овруччина) до хати і попросилисв пустити нас на ніч. Дома була тільки одна бабуся. Син її з невісткою і дітьми пішов до церкви. Бабуся приняла, нас на ніч; якраз тоді вона виймала з печі паляниці. Одну паляницю вона дала нам на дорогу, тільки попросила сховати її, щоб не побачила невістка,— бо тоді буде лихо і вам, і мені. Як ми не відпрошувались, вона не хтіла взяти назад паляниці. Тимчасом надійшли з церкви син з усією сім’ єю. Бабуся швидко сунула паляницю в нашу торбу і сказала синові, що вона пустила на ніч захожих парубків. Дісля вечері хазяїн сказав нам іти спати в клуню. Збираючись, я потяг з собою торбу, але хазяїн сказав мені,, „ торба нехай зістається в хаті, не бійтесь, у нас ви будете цілі ". Не бажаючи зобідити хазяїна, пришлось торбу покинути: На щастя, ніхто її не роздивлявся і паляниця зісталась невідшуканою. З- поліцією ми не мали скількинебудь серйозних відносин; тоді ще „ хожденія въ народъ " не було зовсім в Росії. Поліція за прохожими не слідила, і нам приходилась тільки іноді зустрічатись з сотськими. Раз в селі Леонівці, в Київському Поліссі, ми ходили по селу,, шукаючи купити хліба. Нам зустрівся дідок з білою бородою; которий показав хату, де можна було дістати хліба. Так як перед нами, на нашому шляху була доволі велика.
42