Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 135

річка Тетерів, то ми спитались д ід а ,, на яке село ми по­
винні йти, щоб попасти на перевіз. Він нам показав два.
села, де були перевози, тільки додав пораду, щоб ми не
йшли на село Калинці, бо туди вранці побіг становий
і наказав усім сотникам збиратись туди ж,— мабуть когось-
хочуть на перевозі перейняти. „Я це добре знаю, казав-
дідок, бо я сам сотський“. Ми сказали йому, що цього не
боїмось, бо пашпорти у нас єсть.— „Нехай і так, відказав-
дід, а все ж таки, дальше від лиха безпечніше". Другий
раз, у містечку Лукашівці (Липовецький повіт) увагу
звернуло те, що на цей раз нас було четверо; звичайно-
ми ходили парами. Увечері до нашої господи прийшов-
сотський, розпитався, що за люди і на всякий случай за­
брав наші пашпорти. На другий день вранці він одніс
пашпорти, оддав нам і сказав. „Оттак безпечніше, а то як
вночі трапилась би яка халепа, то я був би в одвіті". Ми
угостили сотського чаркою і в розмові він сказав таку фі­
лософію. „Ми робимо діло царське; цар, відомо, живе з на­
роду, так як той шинкар живе з горілки, то йому треба
знать, які люди і куди повертаються." З боку селян, за
три роки случилась раз тільки поліцейська причіпка.
В селі Дворець Овруцьйого повіту ми зайшли в шинок
в неділю. В шинку було - багато селян і вони скучали. Я к
з’явились чужі люди, це подало повод до ріжних здогадок.
Кончилось тим, що нас спитали про пашпорти. Ми пока­
зали. Тоді, під час кріпацтва, сільська поліція була в руках
поміщика. Так як ніхто з присутніх селян не умів читати,
то порішили одправити нас з пашпортами до двора,— а там.
прочитають. Ідучи з сотським через греблю, я замітив по-
другому боці річки здоровий палац і спитався, хто у вас
пан? Мені одказав сотський, що пан у них — генерал
Троцький. Мені зробилося моторошно, як я подумав про
розмову з генералом, і я спитався: „Що ж, ви нас ведете-
до самого пана?“— Да ні, сказав сотський, пан .живе в Пе­
тербурзі, а йдемо до економа.— Але виявилось, що і еко­
нома не було дома. Тоді сотський порішив, ^цо треба іти
до „Фадєя". Фадєй цей, як здається, дворецький, прочитав
наші пашпорти і об’явив, що вони правдиві. Тоді ми
з тріюмфом вернулись у шинок, де публіка ждала резуль­