Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 127

•сюжет драми малював шляхетське суспільство ХѴІчВіку,
•з мало симпатичного боку: претенденти на багату наслід-
ницю князів Острозьких бились між собЬю, убивали один од­
ного і силою відбирали бажану молоду. Суспільство приняло
цю драму з великою неприязню і як рецензія ходила з уст
до уст поговірка: „Погана та птиця, що каля своє гніздо".
Яка б не була література, треба замітити, що нею ко­
ристувались не шляхтичі, котрі загалом або мало, або зо­
всім нічого не читали, а більше люди ліберальних професій,
що жили-по містах і мали дуже невеликий вплив на роз­
виток суспільства.
На чолі польського суспільства стояли дідичі — зе­
мельні власники, котрі присвоювали собі виключно назву
„obywatel" (громадянин, citoyen). Ця класа володіла безпе­
речно всім краєм: більш як 9/10 усієї території належало
до їх. Селяни тоді не мали земельної влаености і, при загаль­
ній - продажності представників російської адміністрації,
•обивателі не тільки користувалися повного мірою своїх прав,
але самовольно переходили межі цих прав, не боячись за це
одповідальности. Так мені трапилось одного разу чути роз­
мову по такому поводу: пан забив різками чоловіка; опроте­
стував цей факт місцевий батюшка, одмовившись ховати уби­
того. В розмові, яку я чув, пан давав інструкцію свойому
управителю, котра зводилась до того, щоби заплатити 25 кар­
бованців становому. І справді, на цім діло і покінчилось.,
Хотілось би змалювати переконання панів того часу, та
зробити це доволі трудно, через те, що переконання їх
були не продумані, не держались якоїнебудь одної вихід­
ної точки, а по всякому поводу висловлювались зовсім не­
сподівано, опираючись то на один, то на другий мотив, що
не рідко суперечили один другому. Як приклад можу при­
вести Такий факт. На загальному зборі київських дворян
один із членів його зробив внесок, .щоб дворяни призначили
добровольно складку на підмогу папі, котрому загрожував
тоді Гарібальді. Присутні не могли погодитись між собою:
одні стояли за те, щоб помагати папі, другі казали, що . не
годиться робити щонебудь на некористь Гарібальді. Діло
нічим не скінчилось і учасники вийшли з тим переконан­
ням, що той, хто зробив внесок, помилився, і замість того,
35