Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Seite 119

ких слів поставлених без всякого зв’язку меж собою. Я й не
пробував учити їх, по звичаю получив шльопанці, а вече-
ром видер з злополучно! граматики 2 страниці з приймен­
никами і вкинув у піч. На третій, день, як прийшла черга
на граматику, я сказав, що не можу найти свого останнього
урока; та на мов щастя за ці два дні білили нашу хату,
і мати сама догадалась, що мабуть білильниці, витрипуючи
книжки, ненароком видерли дві картки.
Окрім дидактики мушу згадати головні основи власти­
вого виховання, яке я отримав; себто ті принципи суспільні,
які мені давались як принципи для життя. В релігійному
взгляді особливого натиску я не досвідчав. Опріч того, що
ввечері і вранці треба було відмовляти молитви, ніякого
іншого релігійного обов’язку на мене не було наложено
й екслюзивних релігійних понять мені не давали; пра­
вила догматики я учив з катехізиса й дивився на їх як
на обов’язкову, доволі скучну науку. В костелі бував
з старшими, але тут зверталась увага не на богомілля, а на
костюм і манери. — Далеко більше інтенсивно виховання
впливало на склад національних/переконань; мати моя була
гарячою польською патріоткою й старалась передати мені
цей патріотизм. Властиво він мав більше всього державний
характер: поки Польща була самостійною всім жилось
дуже добре, як же її поділено, почались нещасні для всіх
обставини; на внутрішній стан і відносини в Польщі не
проводилось не тільки ніякої критики, але навіть не да­
валось ніяких фактів; Польща упала через злість сусідів
і зраду декого з своїх. З історії приводились тільки най­
більш відомі факти слави й величности Польщі: Собесь-
кий, Барська конфедерація, 4 літній сейм, Костюшко. Про
інсуррекцію 1831 року говорилось як про святу традицію.
Про внутріхпні відносини і склад польського суспільства
мати ніколи не говорила — мабуть через те, що й сама
ніколи про це не думала і відомостей потрібних не мала. Як
колинебудь в літературі зустрічались про це епізоди: на­
приклад сцена в „Дзядях" Міцкевича, де душа пана терпить
муки за безсердечні відносини до селян, то про епізоди ці
говорилось з наганою, що виражалось в афоризмі: „погана
27