птиця каляє своє гніздо "; патріотичний обов’ язок залежав у тому, щоби хвалити все своє, мовчати про всі хиби і ганити все чуже. Не менш ексклюзивні принципи вселялись мені і взглядом станових відносин. Шляхта лічилась станом установленим від Бога і самої природи; всі інші стани лічились як від натури негідними рівнятися у чомунебудь з шляхтичами; пам’ ятаю з‘ пізнішого часу, що почувши від матері строгу нагану якогось шляхтича за те, що він оженився з селянкою, коли я став боронити його, мати мені сказала: „ покинь говорити несенітницю; сам добре знаєш, що від коня і осла— виходить безплодний мул, а серед людей хочеш боронити зв’ язок шляхтича з хлопкою ".
Кастові принципи виражались в вихованню в щоденному життю забороною вести компанію з слугами й сільськими дітьми й увагами про хиби в поступованню, при чому якінебудь слова або манери ганились не за те, що вони погані, або не гарні, а за те, що так говорять або роблять хлопи або жиди. В відносинах між шляхтою мати мала великий пієтет для панів знатних і багатих, хоч з другої сторони вимагала, щоб ці пани оберталися до служебної шляхти без третировки; звідци виходили безперестанні колізії, в котрих пани похвалялись за рід і багатство, але ганились за пиху.
Щодо впливу на склад особистого характеру, то в етиці матері була мішанина принципів правдивих і навіяних з осередка, у которому пройшло її життя. З додатних принципів без сумніву була віра в абсолютну чесність, без всяких компромісів і концесій, як в головний принцип поступування всякого чоловіка; тільки ж поняте про чесність було не просте й ясне, а скомпліковане цілим жмутом положеній про „ гонор“.
Що таке гонор в шляхетській версії, я досі ясно не розумію— це з одного боку чесність, але з другого боку в поняттє гонору входили ріжні атрибути незалежні а ні від чесности, а ні від доброї волі чоловіка. Так лічилось, що тратив гонор чоловік, котрого ударили по пиці, хоч би без повода з його сторони, тратив гонор чоловік,' котрого жінка скочила в гречку, чоловік, котрого хтось з вищих
28