роване вигнання його з столиці за якусь бурну сцену, щовін зробив братові Олександру І. О його відносинах до місцевих панів розказували багато анекдотів дуже характерних як для його самого, так і для місцевого суспільства. Видко було, що в. кн-ві дуже було скучно; щоб мати яку- небудь розривну, він давав балі, на котрі скликав околичних панів; в обходженні з ними він зовсім не церемонився і дозволяв собі всякі жарти; раз побачивши панну, дуже наружовану, він її згріб за голову, дістав з кишені хустку, поплював і вимив панні одну щоку, другу покинувши червоною; і обернувшись до своїх-офіцерів сказав: „ посмотрите, господа, какие у полек румянцы ". Вдруге, побачивши паню доволі стару, але з претенсіями, сильно декольтировану, запустив їй два пальці в корсет між груди, й сказав: „ Брррр!— отвратительно ". Інший раз п ід час танців приказав на дверях залі поставити барильце з горілкою, розбити обручі й запалити, і придивлявся як пані,, утікаючи від огню, піднімали одежу і стрібали на стільці, і канапи. Правда, жарти царевича не були дуже елеґанті,. алеж і суспільство,' що тиснулось на балі, знаючи, що їх спіткати може, не мало більш варте було цих жартів.
Після виїзду в. кн-зя з Махнівки його дім отримував ріжні казенні назначіння— в мойому часі в йому містилась повітова школа, аж великий пожар 1840 року, знищивший половину города, зруйнував і цей будинок. Другий дворецъ, котрого розвалини пам’ ятаю, це був дім кн. Сибірського, теж корпусного генерала, що був після в. к. Цей генерал жив дуже широко і виставно, наробив багато довгів і як помер, то все його добро було продано з публічного торгу *). Дома ніхто не купив і він з часом розвалився.
Живучи при сім’ ї, мені не доводилось бачити дідичів, що жили навкруги або і в самій Махнівці, поділивши їі після банкруцтва Потоцького,— я вже казав, що вони не вели стосунків з середньою клясою; в розмовах чув я не
*) 1874 р. на Київському археологічному з’ їзді я зустрів внука тога генерала. Цей князь Сибірський( внук) мав фізіономію зовсім монгольського типа, володів селом Собакиним на границі Орловської й Тульської( здається) губерній, займався Босфорськими монетами і, як казали,.
20