Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 105
6ами“ (бирюзою), вона кинулася ił стала сіпать і тягтй
мовчки своє добро; гайдамака крикнув і замірився, на неї,
але побачивши малу дитину, розсміявся, кинув їй сукню
в вічі й крикнув: „утікай до біса“. Сукня була виратована
і баба розказуючи цей епізод, завше прибавляла: Choć
hajdamaka, a dobry to byl człowiek". В домі гайдамаки
нікого не убили, лише відходячи, всіх пов’язали й, уложивши
долі, натиснули їх мішками з сіллю, які стояли в коморі;
тієї ж ночі воні пограбували ще дві економії.
Забавляючи мене, баба часто співала мені тримтячим
старечим голосом ріжних пісень; головний репертуар її
складали народні пісні, але було й кілька пісень політич
них польських XVIII віку. Так нам тихо й любо сходив
час яких 3 — 4 роки.
♦
Хазяїн дома, дядько мій Юзеф Ґурський, адвокат мах
новського повітового суда, був чоловік добрий, але мало
освічений; він скінчив три кляси овручської базиліянської
школи; затім добивався позиції в радомиській палестрі, де,
помагаючи адвокатам, придивлявся до судопроїзводства,
самоучкою студіював литовський статут, учився юридич
ного стилю й правних заходів і т. д ., поки не був призна
ний сйособним* отримати диплом адвоката. Мабуть діло
своє він знав добре, бо практику мав чималу. В загальному
розвитку він поділяв всі привички й погляди шляхетські,
з тим хіба винятком, що з слугами обходився добре, задля
доброти свого характеру. Зо мною обходився приязно і лю
бив мене, але бачились ми рідко, бо він або штудирував
у своїй хаті діла, або був у суді, або їздив в доволі далекі
й довгі подорожі..
Про загальний тип характера моєї матері я вже дещо
сказав; в той час, про которий я тепер розказую, я її дуже
боявся; тон рішучий, деспотичний настрій, гувернантська
звичка виправляти манєри і суворе переслідування всяких
помилок в цьому взгляді, так мене лякали, що я старався
ховатись, або утікати о хати як тільки вона туди прихо
дила; з відносин цих розкажу 2 — 3 факти: раз, поївши
снідання, я забув обтерти губи, мати це замітила і залі
чила великим гріхом — замість того, щоб просто натякнути
із