На Помилку, вона, вилаявши мене добре, взяла дуже погану мокру стирку, що нею шурували підлогу і обтерла нею мої губи і нижню часть тварі’); через пів > години у мене зробилася гарячка й до вечера половина моєї тварі була покрита болячою густою висипкою( herses чи rupia), на котору я слабував більше місяця. Другий раз мати, ідучи в гості, захотіла мене взяти з собою: почали мене одягати— це була найбільша мука, якої я боявся; елеґантність одежі це. був один з головних принципів моєї матері, через те в парадних случаях давали мені одежу або тісну, або страшенно викрохмалену, з обіцянкою добре мене вибити, як я її покаляю, но найгірше доводилось волоссям: до семи літ мене ' не стригли й волосся заплітали в коси; задля парадних виступів коси розплітали, волосся ділили на смужки, кожну завертали в папірець і прасували гарячим залізком, далі розвертали, мазали помадою і таким робом творили фалшиві кучері. Отже, і цей раз зробили всю цю операцію, тільки помилились і замість помади вимазали голову дуже пекучим гвоздичним олієм, що хтось старший держав собі для зубів; запекло страшно, але я зі страху здержався від крику і плачу, тільки на другий день появилась на голові еритема. Знову раз, коли баба научила вже мене еилябізувати, прочитав я в якійсь дитячій книжці якусь новельку, котрої змісту не. пам’ ятаю, а називалась вона „ Старець Антоній“; так як це була перша річ, яку я, прочитавши, зрозумів, то я з радістю побіг до баби і дуже оживлено почав їй розказувати. прочитане; на нещастя, в хату війшла мати й рпиталась, що я розказую; баба одвітила— тоді мати приказала мені, щоб я розказав їй, я перелякався, думаючи, що за це буде біда, старець Антоній вилетів з голови й я занімів. Почалось тоді щось ніби інквізиційне: 3 дні мене видержали на колінах, кілька раз вибили, 3 дні не давали обіду( баба плакала і нишком мене годувала і звільняла з покути), а я все мовчав, аж *)
*) В шляхетському суспільстві я часто чув, що тому, хто не обтирає губ, треба їх витерти стиркою; пасаж зо мною був, значить, не видумкою моєї матері, але виповненням готового афоризму шляхетської фашіонабельности.
14’