А В Т О Б ІО Г Р А Ф ІЯ М . ГРУ Ш ЕВСЬКОГО 133
що воїна згоріла до тла з уїсіми колекціями і творами штуки української , моїми і мойого піриятелн В . Г . Кричевського , що жив там ». 105 Це сталося 24 січня ст . ст . Доволі докладний опис цеї події знаходимо в ціеному спогаді пані Євгенії Кричевської , яка була наочним ' Свідком знищення дому Грушевіських . 106
Тут треба зазначити , що в автобіографічних матеріалах М . Грушевіського і в спогаді пані Кричевської не знаходимо жадних даних про тодіішню родинну трагедію історика . Па увазі маємо смерть його улюбленої мами Главіри Грушевської , яка померла наслідком цеї пожежі . 107 Проте ця велика родинна трагедія і втрата майна не заломили Голову Центральної Ради . Тодішній настрій і психологічна настанова Грушевіського , на нашу думку , найкраще відтворена в його статті « На переломі » ( 1918 ). Вона значно доповнює автобіографічні матеріяли історика .
« Розстріл , писав Грушевський , зайняття і знищення Києва большевиками були вершком , кульмінаційним пунктом , збірною точкою , в котрій зосередився сей великий , просто необчислимий у своїх наслідках перелом в історії України , вчинений большевицыким находом . І для мене сей перелом конкретизується ще гостріше в сім зруйнуванню моєї хати , мого кабінету , з ними усього мого майна , мого духового добутку , всього дорогого , що я зібрав навколо себе , всього передуманого і перестражданого за останні , найтяжчі і найвизначніші роки мого життя . Мені прийдеться починати все знову — не продовжувати або відновлювати , а таки починати : повторюю вже ні рука , ні думка не повернеться по тім страшнім потрясению , котре пережилося в сій руїні . І мені здається , що те , що переживаю я так гостро
востей . На сей раз його стримала і Центральна Рада ( В . Винниченко . В . Садовський , і знов таки я )», Шульгин , цит . пр ., стор . 152 .
Перший раз1 пропонував революційну розв ’ язку української незалежности М . Грушевський на з ’ їзді ТУП-у , 25 березня ст . ст . 1917 року . Це також сприйняли деякі українські діячі , як « ризиковку політику » старого професора . іМихайло Єреміїв , бувший секретар Ц . Ради , уважає , що головна сила Грушевського « була ке з його зийняткових особистих здібностях , чи його працьовитості , а в його великій ерудиції й детально виробленому історичному світогляду . Поміж нас не бракувало ні людей освідчених , ні знавців історії , але ні один з них не дорівнював М . С . Грушевському в умінні доточити свій історичний світогляд до біжучої хвилі », Михайло Єреміїв , « За лаштунками Центральної Ради », Український Історик , ч . 1 — 4 , 1968 , стор . 103 .
105 А — 1914 / 1919 , стор . 100 ; в А — 1926 подано коротшу версію .
106 Євгенія Кричевська . « Пожежа будинку Михайла Грушевіського », Нові Дні , ч . 105 , 1958 , стор . 13 — 20 .
107 Про цю трагічну подію знаходимо таку офіційну нотатку : « В часі обстрілювання большевиками Київа і дому голови Ц . Ради проф . М . Прушевського , його недужу матір винесли 25 січня на руках до сусідньої лічниці , де вона померла ЗО січня . Похорони Покійниці відбулися тоді п о тайно , бо большевики чатували на семю Грушевського , щоб її увязнити ». Вістпик СВУ , ч . 14 , 1918 , стор . 213 .