А В Т О Б ІО Г Р А Ф ІЯ М. ГРУ Ш ЕВСЬКОГО 133
що воїна згоріла до тла з уїсіми колекціями і творами штуки української, моїми і мойого піриятелн В. Г. Кричевського, що жив там ». 105 Це сталося 24 січня ст. ст. Доволі докладний опис цеї події знаходимо в ціеному спогаді пані Євгенії Кричевської, яка була наочним ' Свідком знищення дому Грушевіських. 106
Тут треба зазначити, що в автобіографічних матеріалах М. Грушевіського і в спогаді пані Кричевської не знаходимо жадних даних про тодіішню родинну трагедію історика. Па увазі маємо смерть його улюбленої мами Главіри Грушевської, яка померла наслідком цеї пожежі. 107 Проте ця велика родинна трагедія і втрата майна не заломили Голову Центральної Ради. Тодішній настрій і психологічна настанова Грушевіського, на нашу думку, найкраще відтворена в його статті « На переломі »( 1918). Вона значно доповнює автобіографічні матеріяли історика.
« Розстріл, писав Грушевський, зайняття і знищення Києва большевиками були вершком, кульмінаційним пунктом, збірною точкою, в котрій зосередився сей великий, просто необчислимий у своїх наслідках перелом в історії України, вчинений большевицыким находом. І для мене сей перелом конкретизується ще гостріше в сім зруйнуванню моєї хати, мого кабінету, з ними усього мого майна, мого духового добутку, всього дорогого, що я зібрав навколо себе, всього передуманого і перестражданого за останні, найтяжчі і найвизначніші роки мого життя. Мені прийдеться починати все знову— не продовжувати або відновлювати, а таки починати: повторюю вже ні рука, ні думка не повернеться по тім страшнім потрясению, котре пережилося в сій руїні. І мені здається, що те, що переживаю я так гостро
востей. На сей раз його стримала і Центральна Рада( В. Винниченко. В. Садовський, і знов таки я)», Шульгин, цит. пр., стор. 152.
Перший раз1 пропонував революційну розв’ язку української незалежности М. Грушевський на з’ їзді ТУП-у, 25 березня ст. ст. 1917 року. Це також сприйняли деякі українські діячі, як « ризиковку політику » старого професора. іМихайло Єреміїв, бувший секретар Ц. Ради, уважає, що головна сила Грушевського « була ке з його зийняткових особистих здібностях, чи його працьовитості, а в його великій ерудиції й детально виробленому історичному світогляду. Поміж нас не бракувало ні людей освідчених, ні знавців історії, але ні один з них не дорівнював М. С. Грушевському в умінні доточити свій історичний світогляд до біжучої хвилі », Михайло Єреміїв, « За лаштунками Центральної Ради », Український Історик, ч. 1— 4, 1968, стор. 103.
105 А— 1914 / 1919, стор. 100; в А— 1926 подано коротшу версію.
106 Євгенія Кричевська. « Пожежа будинку Михайла Грушевіського », Нові Дні, ч. 105, 1958, стор. 13— 20.
107 Про цю трагічну подію знаходимо таку офіційну нотатку: « В часі обстрілювання большевиками Київа і дому голови Ц. Ради проф. М. Прушевського, його недужу матір винесли 25 січня на руках до сусідньої лічниці, де вона померла ЗО січня. Похорони Покійниці відбулися тоді п о тайно, бо большевики чатували на семю Грушевського, щоб її увязнити ». Вістпик СВУ, ч. 14, 1918, стор. 213.