132 ЛЮ БО М И Р В И Н А Р
більше для ролі національного вождя , як Грушевський ». 102 Грушевський в томіу чаїсі був правдивим революціонером і досвідченим державним мужем . 103
Немає сумніву , що державницька діяльність Грушесвського в періоді Центральної Ради вимагає численних джерельних студій і основної переоцінки . Цікаво згадати , що в сершїі 1917 року Грушевський бажав позбутися обов ’ язку голови Ц . Ради — але « різні партії настоювали на тім , що моє уступлення збентежить громадянство ... Я через > се заставсь і вже більше не піднімав сього ( питання , щоб « не бентежити людей », хоч був дуже знесилений ». 104
В А — 1926 , а також А — 1914 / 1919 знаходимо цінні інформації про зруйнування большевиками дому Грушевського в Києві , мовляв « Сидів і працював в Ц . Раді під час облоги Києва большевиками , коли головний комендант розстріляв нашу хату запальними кулями , так ,
102 Дм . Дорошенко , Історія України , т . І , Ужгород 1932 , стор . 16 . Подібні оцінки знаходимо в спогадах О . Шульгина , Б . Мартоса , Єремієва і цілого « ряду інших учасників подій . юз Олександер Шульгин у статті про Грушевського твердив , що «. старий професор був революціонером ( в національному розумінні , людиною рішучих кроків » ( О . Шульгин , Михайло Сергієвич Грушевський — як політик і людина », Записки НТШ , т . 186 , 1966 , стор . 144 .
Н-а нашу думку цікаво порівняти наставления до української самостійности двох великих учених , громадських діячів і сучасників подій : Сергія Єфремова і Михайла Грушевського . . Перший великий патріот і хрустального характеру людина був радше обережний і не вірив , що Центральна Рада зможе . взяти владу в свої руки . Це , як пише його приятель , О . Шульгин , '«. дуже лякало Сергія Єфремова : « Ми не маємо сили виконати це завдання , і тим скомпромітуємо нашу національну ідею в очах мас ». На це я відповів йому , що « ми не можемо ухилитися овід цеї © лади », О . Шульгин , цит . пр ., стор . 144 . Натомість М . Грушевський без ж адного іватання видвигнув питання української , незалежносте . « Революція визволила нас , пише Грушевський , ми знову стали з підданців горожанами , вільними і повноправними і можемо знову рішати про себе , « становити право -на себе і будувати долю свого народу , своєї землі » ( М . Грушевський , « Велика хвиля », Нова Рада , 25 березня 1917 ).
Цікаву згадку про Єфремова і Грушевського знаходимо в спогадах Миколи Ковалевського , Пргі джерелах боротьби , 1960 , стор , стор . 352 — 353 . Після остаточного ухвалення тексту Першого Універсалу , Грушевський звернувся до Сергія Єфремова , заступника голови Ц . Ради , та інших членів , його затвердити . « Єфремов ... захитав головою ,, висловлюючи ще раз сумніви щодо ідоц іл ьн ости одностороннього проголошення автономії України . .. М . Грушевський нервово перебирав свою срібну бороду і врешті нетерпляче положив перед Єфремовим текст Першого Універсалу , показуючи пальцем на найважнішу частину тексту , в якому проголошувалася автономія України . Єфремов подумав ще хвилинку ... і врешті встав і сказав , звертаючися до нас усіх : — « ми приймаємо на себе велику відповідальність » . .. « я згоджуюся на цей текст », стор . 352 — 353 .
104 А — 1914 / 19 , стор . 100 . Саме у серпні 1917 року російський уряд порушив договір з Центральною Радою в справі автономії України . Тоді Грушевський , пише Шульгин , « знов готовий був на риск , на повстання ( підкреслення моє ), хоч ми для цього не мали жадних реальних можли-