А В Т О Б ІО Г Р А Ф ІЯ М . ГРУ Ш ЕВСЬКОГО 131
1917 — 1924
Революційні події 1917 — 1919 років , головування М . Грушевського в Центральній Раді і його перебування на еміґрації в 1920-их роках надзвичайно скупо представлені в А- -1926 . У тому відношенні А — 1914 / 19 приносить дещо більше матеріалу .
. Грушевський пише , що Революція визволила його із заслання і він « був вибраний головою Української Центральної Ради при її організації й викликаний її телеграмами до Києва ». 98 Вже 14 березня стар . ст . він прибув до Києва і очолив Центральну Раду . 99 У поворотній дорозі до Києва із заслання , Грушевіського спіткало велике нещастя — « ваігон в котрім він їхав згорів в дорозі , і в нім значна частина рукописей і книг ». 100
Діяльність Грушевського в Центральній Раді була виповнена « перед усім політичною роботою , але поруч того він писав і на біжучі політичні теми питання , друкуючи статті ( спочатку в час . « Нова Рада », поім в « Народній Волі ») й окремі брошури (« Хто такі українці і чого вони хотять ?», « Звідки пішло українство », « Вільна Україна »...). Друкував також популярно наукові річи ( Всесвітня історія , кн . 2 і З , « Переяславська умова України з Москвою ») та передруковував свої давніші писання новими виданнями . Робив се не тільки з огляду на вимоги моменту , але і для заробітку , бо стратив всі инші джерела своїх прибутків і жив виключно літературними заробітками , бо праця в Центральній Раді ніякого доходу не давала ». 101
Не маємо наміру в нашій статті подавати повнішу характеристику діяльносте М . Грушевського , як голови Центральної Ради . Тут лиш хочемо ствердити , що деякі українські дослідники , а головно публіцисти , подали з перспективи часу нерівний і викривлений образ Грушевського з 1917 — 19 років . Його діяльність вони здебільшого розглядали крізь призму повороту Грушевіського на Україну у 1924 році , а також на осново , деяких його публіцистичних статтей з 1920-их років . Зовсім ясно , що діяльність Грушевського періоду Центральної Ради не можна аналізувати на основі його діяльности в 1920-их роках . Це не лише суперечить методології історичного досліду , але навіть здоровому глуздові публіциста .
На нашу думку роки 1917 — 1918 належать до найетвітліших в політичній біографії М . Грушевського . Не даром сучасник подій і ідеологічний його опонент Дм . Дорошенко твердив , що з прибуттям Грушевіського « український рух у Київі зразу відчув досвідчену і авторитетну руку свого керівника . Ніхто в данім моменті не підходив
98 Там же . 99 Яків Зозуля , Велика українська революція . Календар історичних подій . Нью-Йорк 1967 , стор . 9 . юс А-1926 , стор . 29 ; В А-1914 / 1919 Грушевський пише з приводу цеї пожежі , що « ледво з житем я вискочив , а річи мої і рукописи в огні зістались », стор . 89 .
101 А-1926 , стор . 29-30 .