А В Т О Б ІО Г Р А Ф ІЯ М. ГРУ Ш ЕВСЬКОГО 131
1917— 1924
Революційні події 1917— 1919 років, головування М. Грушевського в Центральній Раді і його перебування на еміґрації в 1920-их роках надзвичайно скупо представлені в А--1926. У тому відношенні А— 1914 / 19 приносить дещо більше матеріалу.
. Грушевський пише, що Революція визволила його із заслання і він « був вибраний головою Української Центральної Ради при її організації й викликаний її телеграмами до Києва ». 98 Вже 14 березня стар. ст. він прибув до Києва і очолив Центральну Раду. 99 У поворотній дорозі до Києва із заслання, Грушевіського спіткало велике нещастя— « ваігон в котрім він їхав згорів в дорозі, і в нім значна частина рукописей і книг ». 100
Діяльність Грушевського в Центральній Раді була виповнена « перед усім політичною роботою, але поруч того він писав і на біжучі політичні теми питання, друкуючи статті( спочатку в час. « Нова Рада », поім в « Народній Волі ») й окремі брошури(« Хто такі українці і чого вони хотять?», « Звідки пішло українство », « Вільна Україна »...). Друкував також популярно наукові річи( Всесвітня історія, кн. 2 і З, « Переяславська умова України з Москвою ») та передруковував свої давніші писання новими виданнями. Робив се не тільки з огляду на вимоги моменту, але і для заробітку, бо стратив всі инші джерела своїх прибутків і жив виключно літературними заробітками, бо праця в Центральній Раді ніякого доходу не давала ». 101
Не маємо наміру в нашій статті подавати повнішу характеристику діяльносте М. Грушевського, як голови Центральної Ради. Тут лиш хочемо ствердити, що деякі українські дослідники, а головно публіцисти, подали з перспективи часу нерівний і викривлений образ Грушевського з 1917— 19 років. Його діяльність вони здебільшого розглядали крізь призму повороту Грушевіського на Україну у 1924 році, а також на осново, деяких його публіцистичних статтей з 1920-их років. Зовсім ясно, що діяльність Грушевського періоду Центральної Ради не можна аналізувати на основі його діяльности в 1920-их роках. Це не лише суперечить методології історичного досліду, але навіть здоровому глуздові публіциста.
На нашу думку роки 1917— 1918 належать до найетвітліших в політичній біографії М. Грушевського. Не даром сучасник подій і ідеологічний його опонент Дм. Дорошенко твердив, що з прибуттям Грушевіського « український рух у Київі зразу відчув досвідчену і авторитетну руку свого керівника. Ніхто в данім моменті не підходив
98 Там же. 99 Яків Зозуля, Велика українська революція. Календар історичних подій. Нью-Йорк 1967, стор. 9. юс А-1926, стор. 29; В А-1914 / 1919 Грушевський пише з приводу цеї пожежі, що « ледво з житем я вискочив, а річи мої і рукописи в огні зістались », стор. 89.
101 А-1926, стор. 29-30.