134 Л Ю БО М И Р В И Н А Р
в сім моменті, переживає й уся Україна. Що Україна також поховала своє старе в сім огнищі, як я в могилі матері, яку півживою винесли з пожару і вона за кілька день померла овід сих страшних заворушень і потрясешь. Що Україна, як і я стоїть на сій руїні тепер, новими очима розглядаючись у сих згаршцах, і перед нею встають зовсім нові перспективи і вигляди... Менше всього в даний момент я вважаю можливою безпринципність, аморальність, легкодушність, моральну розхристаність. Навпаки, я вважаю, що ця стадія українського життя, ч8 яку ми ввійшли, вимагає високого морального настрою, спартанського почуття обовязку певного аскетизму і навіть героїзму від українських громадян. Хто не може відповісти тим вимогам, той ие гідний того великого часу, який ми переживаємо ». 108
Буїв це вияв мужности, сильної волі і державницького світогляду провідника модерної української нації.
Після гетьманського перевороту Грушевський « жив у Києві інкогніто, зчаста міняючи місце прожитку і шукаючи спочинку від тяж ких переживань в літературно-науковій праці ». 109 Він продовжував опрацьовувати дальші частини « Всесвітньої історії ». В тому часі він не брав участи в новостворенім « Національнім Союзі », а також відмовився стати президентом Української Академії Наук на пропозицію гетьмана Павла Скоропадського.
Після приходу до влади Директорії Грушевський уважав, що « з відновленням української республики треба вернутися до того моменту, де її існування було перерване актом німецького насильства ». 110 Проте це не сталося— тодішні діячі не бажали скликати Центральної Ради і немає сумніву, що деякі з них уважали Грушевського, як бувшого Президента УНР, небезпечним конкурентом. З перспективи часу Б. Мартос писав: « Пізня осінь 1918 р. Повстання проти гетьмаїна. Вступ Директорії до Кшва. Відновлення Центральної Ради? М. С. Грушевський— президент Української Иародньої Республики? Зовсім ні! Його навіть не включають у склад Директораї. Яке розчарування! І, власне кажучи, яка несправедливість ». 111
На нашу думку саме ця несправедливість заважила на дальшій політичній діяльности М. С. Грушевського. Для батька українського державного відродження не було місця в політичному житті України. Думаємо, що проф. Мартос правий, коли говорить про розчарування Г) рушевського в тому часі.
Дальші події життя історика подані в А— 1926 телеграфічним стилем. Треба згадати, що під час Директорії він брав участь в заоідан-
108 м. Грушевський, « На переломі », Вибрані праці. Нью-Йорк 1960, стор. 52— 54, 56.
109 А-192 &, стор. ЗО. по А— 191411919, стор. 101. 111 Б. Мартос, « М. С. Грушевський, яким я його знав », Український
Історик, ч. 1— 2, 1966, стор. 79.