122 ЛЮ БО М И Р В И Н А Р
проти неї виступив та зблизився, як пише, до кругів « різко-опозиційних ». На увазі він має перш за вісе Івана Франка, 63 який мав значний вплив на політичний ' світогляд Грушевського і провідних діячів українських радикалів. Тема еволюції політичного-світогляду Грушевіського під впливом І- Франка зовсім недосліджена. Це саме відноситься( ДО П О Л ІТ И Ч Н О Ї Д ІЯ Л Ь Н О С Т И ГруїНЄВСЬІКО’ ГО в Галичині і його вплившв на. політичний світогляд І. Фіранка.
Слідкуючи за публіцистичними статтями Грушевського, зокрема на сторінках ЛНВ, бачимо виразні елементи радикалізму, зокрема по відношенню до українсько-польських взаємин, які були співзвучні ідеям Івана Франка. У 1899 році М. Грушевський разом з І. Франком приступають до творення нової української національної демократичної партії в Галичині. Про це знаходимо такі дані в йоіго Автобіографії: « На полі суспільно-політичнім я вкінці різко виступив проти угодовців і зблизився до елементів радикальних, разом з ними взяв участь в реформі галицького народовецтва в дусі більш радикальнонпоступовім. Реформа була переведена з кінцем 1899 року, і разом з кількома виднішими радикалами я увійшов в екзекутивний комітет реформованої парти, як містоголова( головою зістався старий проводир народовців пос. Романчук). Одначе, переконавшися скоро, що переведена реформа не увільнила народовецыку партію від її старих прикмет, я по кількох місяцях виступив з комітету, разом з д-р ом Франком, відсунувся від участи в політичній діяльності народовців, і не раз виступав против похибок їх політики, являючися разом з д-ром Франком і молодшими товаришами репрезентантами лівішого напрямку, який заступав заснований в 1898 р. журнал ЛНВісник ». 64
Доповнюючи автобіографічну нотатку Грушевського треба згадати, що до організаційного комітету нової партії від львівського гро » мадяества входили крім Грушевського, Ів. Франко, В. Будзинов / сь- ■кий, Д. Охгримович, К. Левицький, а від народовець, кого політичного товариства « Народна Рада »— Ю. Романчук, О. Борковський, Є. Озаркевич, І. Белей та інші. Ішлося про об’ єднання українських політичних сил з радикального і інародовецького таборів, про створення репрезентативної політичної партії. Загальнонародні інтереси поставлено вище партійних. Не улягає сумніву, що М. Грушевський, як один з архітектів нової партії, грав домінуючу ролю в цій важливій спробі консолідації українського політичного життя. В програмі нової національної демократичної партії виразно висунено вимогу політичної самостійности України. Грушевський був одним з творців згаданої партійної платформи нац.-дем. Партії. Отже вже в 1889 році він разом із другими співтворцями партії висунув постулят незалежної України. У програмі новозаснованої партії читаємо: « Ми галицькі русини, часть українсько-руського народу, що мав, колись
63 Про це є натяки Грушевського в його статті « Апостолові праці », Україна, кн. 6, 1928, стор. 5— 6.
64 А— 1926, стор. 11. А— 1906, стор. б;