А В Т О Б ІО Г Р А Ф ІЯ М . ГРУ Ш ЕВСЬКОГО 113
зод в житті молодого Грушевського надзвичайно ( важливий для розуміння йоіго психічної -структури і взагалі молодечого ' світовідчування .
В першу чергу треба підкреслити , що він був надзвичайно здібним і працьовитим учнем і тому вибився на першого учіня на цілу гімназію . Рівночасно був великим ідеалістом і вже на гімназійній лавці вирішив присвятити себе справам національного відродження свого народу . Також зауважуємо , що молодий Грушевський був амбітною людиною , а заразом мав склонність попадати в депресію і переживати нервові струси . Можливо , що це були п о ч а т и його неврастенії . В кожному разі в автобіографії знаходимо декілька заміток про його аскетизм і своієрідну ізоляцію від оточення , або , як Грушевський писав , що виростав « серед мрій і фантазій , замкнений в собі відлюдком ». 32 Рівночасно він мав велику самодисципліну і вийняткову силу волі . Це -проявлялося майже в усіх життєвих починах Грушевського . І хоча часами були хвилеві заломання , невдачі , він був прямолінійний і йшов прямим шляхом до визначеної мети . Це найкраще видно у постанові Грушевського служити своєму народові своїм знанням , своїм творчим пером . Постанові , яку він виніс ще на гімназійній лавці , серед чужинецького оточення .
Михайло Грушевський здав матуру 13 червня 1886 року і готувався на студії до київського університету .
Саме його записки про тодішний Київ і університетські студії заслуговують на докладніший розгляд .
Михайло Грушевський підкреслив незадовільний і жалюгідний стан Київського університету в 1880-их роках і взагалі задушливу атмосферу , створену переслідуваннями царської влади . « Ті роки , 1886 — 90 , іпише він , коли проходив я університетський курс ( на філологічнім факультеті ), належали до сумних часів російських університетів і київський не робив між ними виїмку . На перший плян висунено класичну філологію , все інше зіпхнено на другий плян , обкроєно і обмежено загальними курсам и ... Семінарії поставлені були незвичайно слабо . Система нагінок за всякою вільнішою гадкою зі сторони уряду d власних чорносотенців витворяли задушливу атмосферу ». 33
Про Володимира Антоновича , його професора і опікуна , Грушевський згадує , як про « найбільшу окрасу тодіпшої української наутриюмфу , така ганьба . Нас позбавили медалів . кас трактували , як ледащо . . . Я незвичайно глибоко , повишено-вражливо відчув сю катастрофу і всі зв ’ язані з нею моральні пониження . От куди заводить амбіція ! До біса з амбіцією ! До біса усі честолюбні пляни ! Вони будувалися на літературі , на письменстві — до ката літературу , до ката писання ! Се одно ласкотання ’ амбіції . Треба взяти себе в руки . Скрупулятне виконування обов ’ язків і більше нічого ... Я пережив духову трагедію Гоголя в мініятурі і зломив перо белетриста ». М , Грушевський , « Як я став белетристом », стор . 175-176 . 32 А — 1906 , стор . 1 , А — 1926 , стор . 4 . 33 А — 1926 , стор . 6 , А — 190 $, стор , 2 — 3 .