А В Т О Б ІО Г Р А Ф ІЯ М. ГРУ Ш ЕВСЬКОГО 113
зод в житті молодого Грушевського надзвичайно( важливий для розуміння йоіго психічної-структури і взагалі молодечого ' світовідчування.
В першу чергу треба підкреслити, що він був надзвичайно здібним і працьовитим учнем і тому вибився на першого учіня на цілу гімназію. Рівночасно був великим ідеалістом і вже на гімназійній лавці вирішив присвятити себе справам національного відродження свого народу. Також зауважуємо, що молодий Грушевський був амбітною людиною, а заразом мав склонність попадати в депресію і переживати нервові струси. Можливо, що це були п о ч а т и його неврастенії. В кожному разі в автобіографії знаходимо декілька заміток про його аскетизм і своієрідну ізоляцію від оточення, або, як Грушевський писав, що виростав « серед мрій і фантазій, замкнений в собі відлюдком ». 32 Рівночасно він мав велику самодисципліну і вийняткову силу волі. Це-проявлялося майже в усіх життєвих починах Грушевського. І хоча часами були хвилеві заломання, невдачі, він був прямолінійний і йшов прямим шляхом до визначеної мети. Це найкраще видно у постанові Грушевського служити своєму народові своїм знанням, своїм творчим пером. Постанові, яку він виніс ще на гімназійній лавці, серед чужинецького оточення.
Михайло Грушевський здав матуру 13 червня 1886 року і готувався на студії до київського університету.
Саме його записки про тодішний Київ і університетські студії заслуговують на докладніший розгляд.
Михайло Грушевський підкреслив незадовільний і жалюгідний стан Київського університету в 1880-их роках і взагалі задушливу атмосферу, створену переслідуваннями царської влади. « Ті роки, 1886— 90, іпише він, коли проходив я університетський курс( на філологічнім факультеті), належали до сумних часів російських університетів і київський не робив між ними виїмку. На перший плян висунено класичну філологію, все інше зіпхнено на другий плян, обкроєно і обмежено загальними курсам и... Семінарії поставлені були незвичайно слабо. Система нагінок за всякою вільнішою гадкою зі сторони уряду d власних чорносотенців витворяли задушливу атмосферу ». 33
Про Володимира Антоновича, його професора і опікуна, Грушевський згадує, як про « найбільшу окрасу тодіпшої української наутриюмфу, така ганьба. Нас позбавили медалів. кас трактували, як ледащо... Я незвичайно глибоко, повишено-вражливо відчув сю катастрофу і всі зв’ язані з нею моральні пониження. От куди заводить амбіція! До біса з амбіцією! До біса усі честолюбні пляни! Вони будувалися на літературі, на письменстві— до ката літературу, до ката писання! Се одно ласкотання’ амбіції. Треба взяти себе в руки. Скрупулятне виконування обов’ язків і більше нічого... Я пережив духову трагедію Гоголя в мініятурі і зломив перо белетриста ». М, Грушевський, « Як я став белетристом », стор. 175-176. 32 А— 1906, стор. 1, А— 1926, стор. 4. 33 А— 1926, стор. 6, А— 190 $, стор, 2— 3.