Історія з грифом «Секретно». Таємниці українського минулого з архівів Istoriia_z_hryfom_Sekretno__Taiemn_ukr_mynuloho_z_ | Page 191

ГУ/ІАГ. Кінець імперії терору
ціально мобілізовані для придушення бунту. За різними підра-
хунками, під час боїв загинуло від 50 до 150 в'язнів. Радянській
владі після понад двох місяців нарешті вдалося зірвати черво-
но-чорний прапор повстання, який майорів над табором.
Але це був лише початок. Ще під час подій у Норильську
спалахнуло інше повстання — у Воркуті, яке тривало з 19 лип-
ня до і серпня 1953 року. Очевидно, навчені гірким досвідом
Норильська, чекісти цього разу діяли швидко — вже в перший
день повідомили міністра внутрішніх справ СРСР Сергія Кругло-
ва. Через п'ять днів з'явилося рішення за його підписом, яким
задовольнялися деякі вимоги повсталих: 9-годинний робочий
день, дозвіл писати листи рідким раз на місяць, можливість по-
бачень із ними. Таким способом влада намагалася зупинити
розростання протесту, поки він не набрав ширших форм.
Проте керівники спро-
тиву наполягали на про-
довженні боротьби. «Ав-
торитети бандерівського
угрупування, — допові-
дали керівництву табору
агенти, — ведуть розмови,
в яких ідеться, ІЦО вони
добилися мало і потрібно
активніше добиватися ско-
рочення термінів або звіль-
нення, які треба вимагати
шляхом масової відмови
від роботи». На десятий
день, попри поступки, які
гарантувало
радянське
керівництво, на роботу
не вийшло понад 12 тисяч
в'язнів. Тому 31 липня та
1 серпня почався штурм не-
покірних таборів, у резуль-
В'язні Норильська. Праворуч сидить
Степан Семенюк, один із керівників
повстання.
Історія а грифом
«СЕКРЕТНО»
189