510 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
510 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
Я Р О С Л А В С Ь К А Б И Т В А 1245 p.— битва між в-ськами галицько-волин. князя Данила Романовича Галицького та об’ єднаною угор.-пол. армією, що відбулася 17.08.1245 р. біля м. Ярослава на р. Сян( тепер територія Польщі). Послабленням могутності Галицько-Волин. князівства внаслідок монголо-тат. навали і боротьби князя Данила Галицького проти влади великих бояр вирішили скористатися сусідні країни Угорщина і Польща. Угор. король Бела IV з метою захоплення Галичини і перетворення її у майбутньому на провінцію Угор. королівства організував великий воєн, похід, який очолили його зять— черніг. князь Ростислав Михайлович та бан Фільней. Влітку 1245 р. угор. рицарське в-сько спільно з пол. загонами під командуванням Флоріана Войцеховича Авданца та дружинами галицьких бояр вдерлося у Галичину, захопило Перемишль і розпочало облогу м. Ярослава. Князь Данило Галицький, зібравши велике в-сько і діставши підтримку з боку лит. князя Міндовга, мазовецького князя Конрада та половців, вирушив з Холма під Ярослав. 17.08.1245 р. відбулася вирішальна битва, в якій укр. в-ська розгромили пр-ника. Серед полонених, яких захопили галицькі дружинники, були і угор. та пол. воєначальники— Фільней та Флоріан Войцехович. Князь Ростислав Михайлович утік на Зх. Перемога в Я. б. зміцнила владу Данила Галицького і завершила тривалу міжусобну боротьбу в Галицько-Волин. князівстві. Внаслідок Я. б. значно зріс міжнар. авторитет Галицько-Волин. держави.
Я С И Р( тур. єсир— бранець)— бранці, що їх захоплювали татари і турки під час розбійницьких походів на укр. землі з 15 ст. до 1760-х рр. Частину бранців продавали в рабство на невільничих ринках Кафи( тепер Феодосія), Гезлева( Євпаторія), Бахчисарая. Іншу частину місцеві феодали залишали для роботи у своїх маєтках, на галерах, рудниках. Часто бранців визволяли з неволі запорозькі козаки, які здійснювали мор. походи на Крим і Туреччину. Деколи бранців викупляли з неволі родичі, а також запорожці. Інколи невільники повставали і визволялися з неволі. У 1599 р. успішне повстання невільників на тур. галері організував С. Кішка, а на поч. 17 ст. невільницьке повстання у Криму очолив запорозький полковник О. Шафран. Важке життя бранців у неволі відображено в народних думах та іст. піснях, покладено в основу сюжету драми М. Старицького « Маруся Богуславка »( 1899), іст. романів 3. Тулуб « Людолови » та Р. Іваничука « Мальви », ін. творів.
Я С С Ь К И Й М И Р Н И Й Д О Г О В ІР 1791 p.— мирний договір, укладений між Рос. імперією і Туреччиною( Оттоман. імперією) 29.12.1791 р.( 9.01.1792) у м. Ясси після завершення рос.-тур. війни 1787— 91 рр. З а Рос. імперію договір підписали Самойлов, де Рібас і Лашкарьов, за Оттоман. імперію— Абдула-ефенді, Ібрагім Ісмет-бей і Мехмед-ефенді. Договір підтвердив Кючук-Кайнарджійський мирний договір 1774 p., за яким Росія приєднала Крим( царський указ про приєднання Криму проголошений у 1783). Після розгрому тур. армії в лип. 1791 р. під Мачином рос. командувач М. Рєпнін підписав з великим візиром Юсуфом-пашою у Галаці 31.07 прелімінарні( попередні) умови миру. З рос. сторони переговори очолював Г. Потьомкін, пізніше О. Безбородько. Під час мирних переговорів у Яссах тур. делегація через відсутність підтримки з боку Англії і Пруссії погодилася на більшість вимог рос.