Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Página 495

492
Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
Ш Т О Л Ю К Мирон (Штола) (р. н. невід.— 1830) — один із керівників руху
карп. опришків у 1820-х pp. у Прикарпатті. Н. у с. Розтоки Косівського повіту
(тепер Ів.-Франк. обл.). З 1817 р. очолював опришківський загін, який діяв у р-ні
Косова, Вижниці і Кутова. У 1829 р. Ш . схоплено і разом з побратимами Козиком
і Циганом страчено у Вижниці (тепер місто в Чернівецькій обл.). Народні легенди,
перекази і пісні про Ш . зібрав і частково опублікував І. Франко в «Етнографічному
збірнику» (т. 5, 1898).
Ш Т У Л Ь Олег (Жданович) (1917— 77) — укр. політ, і військ, діяч. Н . у
с. Лшатичі Овруцького р-ну на Житомирщині. Навчався у Кременецькій духовній
семінарії, у студентські роки вступив до О У Н . З сер. 1930-х pp. підтримував дружні
стосунки з О . Телігою, у зв’язку з чим після розколу О У Н належав до ОУН-М .
Під час Другої світової війни 1939— 45 pp. один із найближчих соратників О . Оль-
жича. Брав активну участь у створенні партизанських загонів на Волині, представник
ОУН-М при спільному штабі У П А Т. Боровця. З 1942 р. член, заступник голови
Крайового проводу ОУН-М . Наприкін. 1943 р. потрапив у полон до гітлерівців.
До жовт. 1944 р. перебував у концтаборі Заксенхаузен. У повоєн. час мешкав
у Парижі, згодом у Торонто. У 1947 р. на Великому зборі укр. націоналістів обраний
членом П У Н . З 1948 р. був редактором офіціозу ОУ Н -М «Укр. слово». Після
смерті А. Мельника 1.11.1964 р. призначений виконуючим обов’язки голови П У Н —
О У Н , а на V I Великому зборі укр. націоналістів у 1966 р. обраний головою П У Н —
О У Н . Був прихильником консолідації всіх укр. нац. сил на базі Укр. нац. ради, став
одним із співзасновників Світового конгресу вільних українців. Для О У Н доби Ш .
характерними були суперечності між старшим та молодшим поколіннями, боротьба
стратегій, наслідком чого стала т. зв. криза Я. Гайваса. Помер у Торонто. Похований
на кладовищі Баунд-Брук у С Ш А .
Ш Т У Р М (нім. Sturm — атака, приступ) — спосіб оволодіння фортецею, містом
чи сильно укріпленою позицією.
Ш Т У Р М А Н С Ь К А С Л У Ж Б А — спец, служба на флоті, у військ, і цив.
авіації, призначена для забезпечення водіння кораблів (суден) та авіац. ЛА. У ВПС,
авіації П П О та авіації BM C на Ш . с. покладено штурманське забезпечення бойових
дій (польотів) авіації.
Ш Т У Р М А Н С Ь К Е З А Б Е З П Е Ч Е Н Н Я , в авіації — комплекс заходів, що
забезпечують точність польоту за заданим маршрутом, надійність і безпеку польотів
літаків та ін. пілотованих Л А , своєчасне виведення їх на задані об’єкти і точне
ураження цілі; вид операт. (бойового) забезпечення. Включає підготовку довідкових
даних та виконання штурманських розрахунків; організацію застосування наземних
радіотехн. і світлотехн. засобів; розробку пропозицій командуванню (командиру)
щодо Ш . з.; вирішення штурманських завдань у ході бойових дій та ін. Ш . з.
організується штурманською службою.
Ш Т У Р М О В А А В ІА Ц ІЯ — рід військ, авіації, призначений для ураження, як
правило, з малих та гранично малих висот малорозмірних і рухомих наземних (мор.)
цілей переважно в такт, і найближчій операт. глибині побудови в-ськ пр-ника.