Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 491

488
Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
86 pp. Ш . брав участь у переговорах і укладенні «Вічного миру» 1686 р. з Польщею.
Під час Азов, походів 1695— 96 pp. командував рос. армією, яка діяла спільно з
укр. полками на чолі з гетьманом І. Мазепою у пониззі Дніпра. У 1687— 99 pp.
очолював моск. дипломатичні місії до Речі Посполитої, Австрії та на о. Мальту. Брав
участь у Півн. війні 1700— 21 pp. Протягом 1701— 05 pp. командував в-ськами
у Фінляндії, де здобув кілька перемог над швед, армією. У Полт. битві 1709 р.
здійснював командування всією піхотою рос. армії. У 1710 р. в-ська Ш . захопили
Ригу. Очолював головні сили рос. армії у Прут, поході 1711 р. У 1715— 17 pp.
командував корпусом у Померанії і Мекленбурзі.
Ш Е Р Е М Е Т Є В Василь Борисович (бл. 1622— 82) — рос. держ. і військ,
діяч, боярин (з 1653). З сер. квіт. 1654 р. направлений моск. урядом до Києва на
допомогу Б. Хмельницькому, однак прибув до гетьманської ставки тільки у січ.
1655 р. У 1655— 56 і 1658— 60 pp. командував моск. в-ськами в Україні. Брав
участь в Охматівській битві 1655 р. Вів боротьбу проти гетьмана І. Виговського.
Влітку 1660 р. очолював моск. армію в битві під Чудновом на Житомирщині, в якій
вона зазнала поразки від пол. в-ськ під командуванням Яна II Казимира. Сам III.
потрапив у полон до крим. татар, де пробув 21 рік. У листоп. 1681 р. був викуплений
моск. урядом.
Ш Е Р Е Н Г А (від пол. szereg) — стрій, у якому військовослужбовці розміщені
один біля одного на одній лінії.
Ш Е Р Н Е Р Фердинанд (1892— 1973) — нім. генерал-фельдмаршал (1945).
У Другу світову війну (з 1944) командувач групи армій «Півд. Україна», «Північ» і
«Центр» на рад.-нім. ф-нті. З кін. квіт. 1945 р. головнокомандувач сухопут. в-ськ,
намагався продовжувати опір у Чехословаччині після капітуляції. Засуджений воєн,
трибуналом до 20 років в’язниці як воєн, злочинець. У 1955 р. звільнений.
Ш И Л О Семен (р і см. невід.) — сотник гайдамацького загону під час нац.-
визв. повстання у Праі««*срежній Україні Коліївщини 1768 р. У черв. 1768 р. по­
встанці на чолі з Ш . через відмову тур. влади видати пол. шляхтичів, які знайшли
притулок на землях, що належали Осман. імперії, здобули м. Балту (тепер Одес.
обл.). Тур. уряд використав ці дії гайдамаків як привід для початку рос.-тур. війни
1768— 74 pp. Даних про подальшу долю ULI. в іст