Енциклопедичний довідник 489
захопив Полтаву. Вчинив у місті погром гетьманської адміністрації, під час якого загинуло бл. 100 укр. старшин. Належав до провідних членів лівої течії У П СР— « боротьбистів ». Виступав за повалення влади Директорії У Н Р збройним шляхом. У 1919 р. підняв на Полтавщині повстання проти Директорії УНР. Загинув у боях з частинами Дієвої армії у листоп. 1920 р. неподалік Умані.
Ш К О Л А С ІЧ О В А— система навч. закладів, відкритих і утримуваних на кошти В-ська Запорозького Низового. Перша початкова Ш. с. була відкрита в 1576 р.( в межах суч. м. Новомосковська Дніпропетр. обл.). З 1602 р. існувала як монастирська при Самарському монастирі. Напередодні зруйнування Січі на землях В-ська Запорозького існувало 44 початкових школи. У 1659 р. на Чортомлицькій Січі було відкрито середню школу. Вона мала назву « січова центральна ». У ній навчалося 50 малолітніх і бл. 30 учнів старшого віку(« молодиків »). Подібні школи існували майже в усіх козацьких паланках. У 1754 р. на Січі була відкрита вища спец, школа. У ній готували полкову старшину, тлумачів, військ, канцеляристів для паланок. Заслуженою славою користувалась відкрита на Січі школа « вокальної музики та церковного співу ». У ній навчалося бл. 30 учнів. Запорозькі козацькі школи мали чітко виражений нац. характер. Навчання у них велося укр. мовою. Вихованці вчилися читати, писати, рахувати, вивчали Закон Божий, відвідували заняття з музики і співу, оволодівали доступними для їхнього віку військ.-фізичними вправами.
Ш Л ІФ Ф Е Н Альфред фон( 1833— 1913)— граф, нім. генерал-фельдмаршал( 1911), теоретик блискавичної війни шляхом оточення головних сил супр-ника(« Канни »). У 1891— 1905 pp. начальник нім. Ген. штабу. Склав план війни, за яким намічалися швидкий розгром Франції шляхом удару через Бельгію на Париж і оточення фр. армії, а потім перекинення всіх сил проти Росії. На початку Першої світової війни нім. командування безуспішно намагалося здійснити цей план( у трохи зміненому вигляді).
Ш Л Я Х Т А, шляхетство( від давньонім. Slaht, пол. szlachta)— привілейований стан, елітарна група населення Польщі, Литви, України, Білорусі та Росії 14— 18 ст. Спочатку Ш. становило рицарство(« бояри »)— середній та нижчий прошарки панівної верстви суспільства. У процесі формування та зміцнення як стану протягом 14— 16 ст.( Кошицький привілей 1374 p., Краків, привілей 1433 p., Нешавський статут 1454 p., Радомська конституція 1505 p., Лит. Статути звільняли від усіх повинностей, гарантували особисту недоторканність і право займати високі урядові посади тощо) поза Ш. опинилася дрібна, т. зв. негербова, Ш.( владики в Польщі, панцирні бояри у Великому князівстві Лит.). Водночас до неї увійшли магнати. З І пол. 14 ст. Ш. одержала право участі в загальнодерж. з’ їздах аристократії. 1447 р. привілей Казимира IV поширив шляхетські вольності на всіх руських можновладців Великого князівства Лит. У 1454 р. пол. король, у ході війни з Тевтон, орденом, зобов’ язався( т. зв. Цереквицький привілей) вирішувати питання війни та миру спільно з загальношляхетськими сеймами. Значного поширення терміни « бояри-Ш.» і « рицарство-Ш.» набули вже в Лит. Статуті( 1529). Предикат « Ш ». засвідчував « урожоність ». « Артикули » короля Генріха Валуа 1573 p., які підтверди-