46 Історія війн І збройних конфліктів в Україні:
управління РВР. З 1924 p. А.-О. на дипломатичній роботі. В 1925— 33 pp. представник С Р С Р у Чехословаччині, Литві та Польщі, пізніше— нарком юстиції СРСР. Розстріляний Н КВС СРС Р.
А Н Т О Н О В И Ч Володимир Боніфатійович( 1834, за ін. даними 1830— 1908)— видатний укр. історик, археолог, етнограф. Н. у с. Махнівці Бердичів, повіту Київ, губернії( тепер с. Комсомольське Вінницької обл.; за ін. даними— ум. Чорнобиль Київ. обл.). Закінчив медичний( 1855) і іст.-філол.( 1860) ф-ти Київ, ун-ту. Був одним з організаторів і головою Київ, громади. Належав до угруповання т. зв. хлопоманів. У 1863— 80 pp. головний редактор Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві. З 1878 р. професор історії Київ, ун-ту. В 1881 р. очолив Іст. т-во Нестора-літописця при Київ, ун-ті. А. був одним з ініціаторів угоди між галицькими народовцями і пол.-австр. політ, колами, яка отримала назву « нова ера ». Автор багатьох праць з історії України: « Про походження козацтва »( 1863), « Про гайдамацтво »( 1876), « Про походження шляхетських родів у Південно-Західній Росії за актами 1432— 1798 »( 1870), « Уманський сотник Іван Гонта »( 1882), « Київ та його доля і значення з 14 до 16 ст.»( 1882), « Монографії з історії Західної і Південно- Західної Росії »( 1885); з археології— « Розкопки в землі древлян »( 1893), « Археологічна карта Київської губернії »( 1895), « Археологічна карта Волинської губернії »( 1902); з етнографії: « Чаклунство », « Історичні пісні малоросійського народу »( 1874— 75, разом з М. Драгомановим). А. зібрав і видав 8 томів « Архіву Південно-Західної Росії », в яких були вміщені цінні матеріали з історії Правобережної України 16— 18 ст. Представник народницької школи в укр. історіографії, створив київ, школу істориків, переважно зі своїх учнів( Д. Багалій, М. Грушевський, П. Голубовський, І. Линченко та ін.). Майже півстоліття стояв на чолі укр. громадсько-політ. життя, підтримував тісні зв’ язки з Галичиною. А. виступив ініціатором переїзду М. Грушевського до Львова і створення там укр. наук, центру. Офіційна рад. історіографія характеризувала А. як « буржуазно-націоналістичного історика ».
А Н Т О Н О В И Ч Дмитро Володимирович( 1887— 1945)— ген. секретар мор. справ У Н Р( 1917— 18), міністр мор. справ У Н Р( 1918). Н. 2( 14). 11.1887 р. Укр. громадсько-політ. і держ. діяч, історик мистецтв. Один із засновників Р У П у Харкові( січ. 1900). У 1902— 05 pp. редагував газети « Гасло » і « Воля », з 1912 р. викладав історію мистецтв у Києві. Член У С Д Р П. З берез. 1917 р. активний член У Ц Р, товариш( заступник) голови У Ц Р М. Грушевського. У жовт. 1917 р. виїздив до Одеси, Херсона і Миколаєва з метою з’ ясування питань, пов’ язаних з можливістю українізації Чорномор. флоту. З 22.12.1917 р. ген. секретар мор. справ, з 9( 22). 01.1918 р. міністр мор. справ У Н Р. Підготував « Закон про Український Державний флот », прийнятий У Ц Р 14.01.1918 p., яким рос. Чорномор. військ, та трансп. флот проголошувався флотом УН Р. Запропонував проект укр. мор. прапора, затвер