Енциклопедичний довідник 45
А Н Т И Т Е Р О Р И С Т И Ч Н А Д ІЯ Л Ь Н ІС Т Ь— система заходів з боку держави з метою попередження тероризму як сусп.-політ, явища, запобігання терористичним акціям, ізоляції( знищення) терористів та їх угруповань, ліквідації наслідків терористичних актів.
А Н Т И Т Е Р О Р И С Т И Ч Н А О П Е Р А Ц ІЯ— сукупність узгоджених за завданням, місцем і часом спец, дій та заходів силових структур держави, що проводяться за єдиним замислом та планом, з метою досягнення певних цілей в антитерористичній діяльності та підтримання нац. безпеки.
А Н Т О Н ІИ( Храповицький Олексій)( 1864— 1936)— рос. церк. і громадський діяч, православний митрополит. З 1902 р. архієпископ Волин., а з 1918 р. митрополит Київ. Виступав проти укр. нац. руху. У 1917— 18 pp. активно боровся з прихильниками укр. автокефалії. У груд. 1918 р. був заарештований січовими стрільцями за звинуваченням у держ. зраді, невдовзі звільнений. З 1920 р. в еміграції, очолював рос. православну ієрархію за кордоном.
А Н Т О Н О В Олексій Інокентійович( 1896— 1962)— воєначальник, генерал армії( 1943). У Велику Вітчизняну війну начальник штабу ряду ф-нтів, 1-й заступник начальника Ген. штабу( з 1942), начальник Ген. штабу( з 1945). У 1946— 48 і з 1954 р. 1-й заступник начальника Ген. штабу, а з 1955 р. і начальник штабу О б’ єднаних збройних сил держав— учасниць Варш. договору.
А Н Т О Н О В-О В С ІЄ Н К О Володимир Олександрович( парт, псевд.— Штик, літ. псевд.— А. Гальський)( 1883— 1938)— більшовицький військ, діяч, дипломат. Н. у Чернігові. Навчався у Воронезькому кадетському корпусі( 1902— 04), потім у Петерб. юнкерському училищі. В 1903 р. вступив до Р С Д Р П. У 1910 р. емігрував у Францію, де співпрацював з меншовиками, згодом— член більшовицької партії. В листоп. 1917 р. обраний членом комітету у військ, і мор. справах Р Н К. Наприкін. листоп. призначений командувачем в-ськ, які вели боротьбу проти Донського військ, уряду генерала О. Каледіна. А.-О. брав участь у розробці плану воєн, дій проти У Н Р, що передбачав захоплення більшовицькими в-ськами Харкова, Полтави, Катеринослава і їх подальший наступ на Київ. 13( 26). 12.1917 р.( за ін. даними— 9( 22). 12) А.-О., стягнувши до Харкова значну кількість в-ськ, захопив місто і перетворив його на центр антидерж. сил. Наприкін. груд. 1917 р. об’ єднав більшовицькі в-ська у 3 арм. групи під командуванням П. Єгорова, Р. Берзина та С. Кудинського. Командувачем цих в-ськ А.-О. призначив лівого есера М. М у- равйова. Під час визволення Армією У Н Р території України від більшовиків 7.03.1918 р. призначений за вказівкою Леніна головнокомандувачем червоногвард. частин в Україні, які мали завдання стримувати наступ австро-нім.-укр. в-ськ і забезпечити вивезення з України мат. цінностей. Входив до складу маріонеткового більшовицького уряду в Україні— Народного секретаріату. В січ.— черв. 1919 р. командував Укр. ф-нтом, в-ська якого, складаючись в основному з рос. червоногвардійців, здійснювали відкриту агресію проти України. У 1922— 24 pp. начальник політ.