Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Página 488

Енциклопедичний довідник 485
Енциклопедичний довідник 485
перейшов на нелегальне становище йочолив тереновий провід ОУН-М у Галичині. Після окупації Галичини рад. в-ськами важкохворий Ш. емігрував до Австрії. Революційним трибуналом ОУН-М звинувачений у дезертирстві та засуджений до смертної кари. Повернувся в Україну. У 1949 р. заарештований у Львові та засуджений до тривалого тюремного ув’ язнення. Покарання відбував у колимських та карагандинських таборах. Помер на засланні.
Ш Е Б Е Л И Н С Ь К Е П О В С Т А Н Н Я 1829 p.— виступ селян-однодворців в окремих селах і слободах Слобідсько-Укр. губернії проти перетворення їх царським урядом на військ, поселенців. Повстання розпочалося 25.05( 6.06). 1829 р. у слободі Шебелинці( тепер с. Балаклійського р-ну Харк. обл.). Бл. З тис. чол., що зібрались у Шебелинці, розгромили приміщення військ, управління, а його членів заарештували йобрали власне управління на чолі з селянами С. Дьоміним, К. Ведерниковим та ін.( всього 9 чол.). Повстанці направили гінців у села Милова, Лозовеньки, Петрівське, Михайлівка та ін. із закликом до селян не підкорятися поселенському начальству. Проти повсталих було кинуто загін уланів та батарею артилерії. 27.05( 8.06) між повсталими та уланами відбулася сутичка, внаслідок якої урядові в-ська змушені були відступити. Не принесли успіху йумовляння повстанців припинити повстання. 30.05( 11.06) розпочався гарматний обстріл села, після чого повстання вдалося придушити. Загинуло 109 повстанців, 143 учасники Ш. п. постали перед військ, судом, з яких більшість відправили на каторгу, а 48 чол. на службу в Херсон, військ, поселення. Керівники повстання С. Дьомін та К. Ведерников засуджені до довічних каторжних робіт.
Ш Е Б Е Ш І Ференц( р. н. і см. невід.)— дипломат трансільванського князя Юрія II Ракоці. У лип. 1656 р. вів у Чигирині переговори з Б. Хмельницьким про союз між Трансільванією і Україною. Переговори закінчилися підписанням договору, в якому гетьман і старшина зобов’ язалися боротися з ворогами Ю рія II Ракоці. У черв.— серп. 1657 р. Ш. у Чигирині вдруге вів переговори з Б. Хмельницьким і ген. старшиною про відносини України з Трансільванією та Швецією. Вірчі грамоти та інструкції, дані Ш. трансільванським урядом, і щоденник про другу подорож в Україну( опубл. Ш. Сіладі в кн. « Пам’ ятки історії Угорщини », сер. 1, т. 23, Будапешт, 1874) є важливими пам’ ятками дипломатичної історії України.
Ш Е В А Л Ь Є П ер( Р. н. і см. невід.)— фр. офіцер, дипломат, історик 17 ст. У 1646 р. командував підрозділом у війні Франції проти Іспанії за Фландрію, зокрема під час облоги фр. в-ськом Дюнкерка. У цих боях брали участь бл. 2500 козаків на чолі з Б. Хмельницьким та І. Сірком. На поч. Нац.-визв. війни укр. народу сер. 17 ст. під проводом Б. Хмельницького Ш. працював секретарем фр. посольства у Польщі, був добре обізнаний з її причинами та перебігом подій. Ш. автор 3 іст. нарисів: « Розвідки про землі, звичаї, спосіб правління, походження і релігію козаків », « Розвідка про перекопських татар », « Історія війни козаків проти Польщі ». Вперше праці Ш. опубліковані окремою книжкою в 1663 р.( повторно 1668, 1852) фр. мовою, яка у 1672 р. була перекладена англ. мовою. В Україні твори Ш. стали