470 Історія війн І збройних конфліктів в Україні:
470 Історія війн І збройних конфліктів в Україні:
Бресті з У Н Р, а 3.03.1918 р. з більшовицькою Росією. У трав. 1918 р. країни Ч. с. в Бухаресті підписали договір з Румунією. Після виходу з війни Болгарії( 30.09.1918) і Туреччини( 30.10.1918) Ч. с. припинив своє існування.
Ч Е Х О В И Ч Олександр Олександрович( 1870— р. см. невід.)— укр. військ, юрист. Н. 23.11.1870 р. у Кам’ янці-Подільському. Після закінчення Олександрів.
• О ••• • • їм О ^ Г * •• • Щ0 військ.-юрид. академії військ, юрист рос. армії, о а 1етьманату член 1оловної військ.- судової управи. Усунутий з посади за прихильне ставлення до укр. справ. З а Директорії У Н Р повернувся до виконання своїх обов’ язків. Влітку 1920 р. помічник начальника Головної управи військ, суду, головного прокурора У Н Р. З жовт. 1920 р. генерал-хорунжий. З лют. 1921 р. начальник Головної військ.-судової управи військ, міністерства, водночас головний прокурор У Н Р. Подальша доля невідома.
Ч Е Ч Е Л Ь Дмитро( р. н. невід.— 1708)— укр. військ, діяч. Походив з укр. шляхти на Брацлавщині( тепер територія Вінницької і частини Хмельн. обл.). У 1696— 1708 pp. полковник сердюцького полку, на чолі якого брав участь у воєн, діях під час Півн. війни 1700— 21 pp. Прихильник гетьмана І. Мазепи. У кін. жовт.— на поч. листоп. 1708 р. Ч. керував обороною гетьманської столиці Батурина від рос. в-ськ під командуванням О. Меншикова. У ході битви Ч. був поранений і потрапив у полон. Колесований у Глухові.
Ч И В А Д З Е Костянтин Олександрович( 1866— р. см. невід.)— військ, діяч періоду У Н Р і Гетьманату, генерал-майор( з 1908). Військ, освіту здобув у Тифліському кадетському корпусі, 3-му Олександрів, військ, училищі( 1884). Після служби у в-ськах у 1894 р. закінчив Олександрів, військ.-юрид. академію. Обіймав посади військ, судді, помічника військ, прокурора, військ, слідчого. Військ, суддя Вілен. військ, округу. Після проголошення незалежності У Н Р в укр. армії. З 10.07.1918 р. начальник Головного військ.-юрид. управління Збройних сил Укр. держави. Подальша доля невідома.
Ч И Г И Р И Н— місто Черкаської обл. Розташований на р. Тясмин( притока Дніпра). Відомий з І пол. 16 ст. як укріплений козацький зимівник. У 1592 р. Ч. дістав магдебурзьке право. Населення Ч. брало участь у нац.-визв. повстаннях під проводом С. Наливайка, Т. Федоровича, К. Скидана. У 1638— 48 pp. чигирин. сотником був Б. Хмельницький. У 1648— 60 pp. Ч.— гетьманська резиденція і столиця Гетьманщини. В 1648— 1712 pp. Ч.— центр Чигирин, полку. Під час Чигирин, походів 1677 і 78 pp. тур.-тат. армія зруйнувала місто. Після повернення гетьманської столиці до Батурина Ч. занепав. З 1797 р. повітове місто Київ, губернії. У 1843 і 1845 pp. у Ч. перебував Т. Шевченко. У роки укр. нац.-визв. змагань 1917— 21 pp. на околицях Ч. проходили бої Армії У Н Р з більшовицькими в-ськами, діяли укр. повстанські загони.
Ч И Г И Р И Н С Ь К А З М О В А 1877 p.— невдала спроба укр. народників підняти сел. повстання в Чигирин, повіті Київ, губернії. Протягом 1870, 1873 і 1875 pp.