468 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
468 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
с. Ковалівни. Зранку 30.12.1825 р.( 12.01.1826) перед повсталими в-ськами була зачитана революційна прокламація— « Православний катехізис », де містилися заклики до збройного повстання з метою повалення самодержавства, скасування кріпацтва і встановлення демократичного ладу в Росії. В-ська вирушили в напрямку м-ка Брусилів. У с. Велика Мотовилівка до повсталих приєдналися 2 роти Черніг. полку. Однак з ' єднатися з ін. частинами, де служили декабристи, не вдалося. Заг. кількість повстанців становила 1020 солдатів і 18 офіцерів. Повстанці на чолі з С. Муравйовим-Апостолом і М. Бестужевим-Рюміним вирушили у напрямку Житомира, де також були осередки Півд. т-ва. Однак урядові в-ська перекрили дорогу на Житомир, і повстанцям довелося повернути на Білу Церкву. 3( 15). 01.1826 р. поблизу сіл Ковалівки і Устимівки вони вступили в бій з каральним загоном генерала Гейсмара. Урядові в-ська відкрили арт. вогонь, а згодом кинули у бій кавалерію. Бл. 50 чол. було вбито йпоранено. Поранені офіцери А. Кузьмін та І. Муравйов- Апостол, щоб не потрапити під арешт, застрелилися. 895 солдатів і унтер-офіцерів було заарештовано і відправлено до Білої Церкви. З а вироком суду С. Муравйова- Апостола і М. Бестужева-Рюміна повісили 13( 25). 07.1826 р. у Петропавл. фортеці разом з ін. керівниками декабристського руху. Офіцери В. Соловйов, І. Сухинов, О. Мозалевський були засуджені до довічної каторги, бл. 100 солдатів піддані тілесним покаранням і заслані до Сибіру на каторгу, 805 чол. переведено на Кавказ у діючу армію. Черніг. полк було розформовано.
Ч Е Р Н ІГ ІВ С Ь К О- П Р И П’ Я Т С Ь К А О П Е Р А Ц ІЯ 1943 Р.( 2 6. 08— 30.09)— в-ськ Центрального ф-нту( генерал армії К. Рокоссовський) під час Великої Вітчизняної війни. Мета— розгромити протилежне угруповання пр-ника( 2-га армія, частина 9-ї армії групи армій « Центр » і частина сил 4-ї танк, армії групи армій « Південь »). Вирішальний успіх в операції був досягнутий на додатковому( конотоп.) напрямку 60-ю армією І. Черняховського, куди були перенесені осн. зусилля Центрального ф-нту з новгород-сівер. напрямку. У результаті Ч.-П. о. в-ська Центрального ф-нту просунулися до 300 км на зх, визволили міста Конотоп, Бахмач та ін., захопили важливі плацдарми на Дніпрі.
Ч Е Р Н ІН Оттокар( 1872— 1932)— австр. політ, і держ. діяч, дипломат, граф. У 1903 р. став депутатом чеського сейму від Нім. партії. З 1912 р. член Палати панів у Відні. У 1913— 16 pp. очолював дипломатичну місію в Румунії. Намагався не допустити вступу Румунії у війну на боці Антанти. Ставши у 1916 р. міністром закорд. справ Австро-Угорщини, намагався встановити таємні контакти з керівниками країн Антанти для обговорення можливості укладення компромісного миру. Очолював австро-угор. делегацію на мирних переговорах у Бресті. 9.02.1918 р. підписав Брест, мир 1918 р. У Н Р. Уклав також таємну угоду з укр. делегацією про поділ Галичини на пол. та укр. частини йоб’ єднання Сх. Галичини та Буковини в окремий коронний край. Протести пол. політ, сил проти таємної частини договору змусили Ч. у квіт, подати у відставку. Ч. приписують авторство терміна для позначення