Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 431

428
Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
мадянської війни в Україні. З 1920 р. у Червоній армії. Закінчив Черніг. технікум
залізничного будівництва (1932). З 1932 р.— на профспілковій і партійній роботі.
З квіт. 1938 р.— перший секретар Черніг. обкому КП(б)У. З верес. 1941 р. перший
секретар Черніг., з берез. 1943 р.— Волин. підпільного обкому КП(б)У, одночас­
но — начальник обласного штабу партизанського руху, командир Черніг., потім Черніг. -
Волин. партизанського з’єднання, яке діяло на території України, Білорусі, Брян. та
Орлов. обл. Росії. На поч. 1943 р. з ’єднання партизанських загонів Черніг. обл. на
чолі з Ф . налічувало 12 загонів заг. чисельністю 5462 чол. Виходячи із заг. плану
бойових дій партизанів України на весну — літо 1943 p., з ’єднання Ф . наприкін.
трав, вийшло у Волин. обл., звідси і виникла його нова назва — Черніг.-Волин.
З черв. 1943 по квіт. 1944 р. проводилася операція «Ковельський вузол», під час
якої партизани знищили 603 ешелони і 8 бронепоїздів. У квіт. 1944 р. Черніг.-
Волин. з ’єднання було розформоване. Н а той час воно вважалося одним з найбіль­
ших з’єднань, що діяли на тимчасово окупованій ворогом території країни. З 1944 р.
Ф . очолював ряд обкомів партії. У 1957— 79 pp. міністр соц. забезпечення У Р С Р ,
голова Комісії в справах колишніх партизанів і підпільників при Верховній Раді
У РС Р. Нагороджений: 7 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом
Суворова 1-го ступеня, орденом Богдана Хмельницького 1-го ступеня, ін. орденами
та медалями. Помер 9.09.1989 p., похований у м. Києві.
Ф Е Д О Р О В И Ч Тарас (Трясило) (р. н. і см. невід.) — керівник нац.-визв.
повстання в Україні (1630); козацький гетьман (з 1629). У 1620-х pp. обіймав
посаду корсун. полковника. Був обраний гетьманом після загибелі у бою поблизу
Кафи гетьмана М. Дорошенка. Вів боротьбу з гетьманом реєстрового козацтва
Г. Чорним, який виступав за досягнення порозуміння з пол. урядом. Весною 1630 р.
очолив повстання проти пол. влади на Київщині та Полтавщині. У квіт, повстанці
завдали поразки пол. в-ськам під Корсунем і здобули м. Переяслав. У трав. пол.
в-ська під командуванням гетьмана С. Конецпольського неодноразово намагалися
захопити Переяслав, але після тритижневих боїв повстанці розгромили пол. армію
(див. Ф е д о р о в и ч а п о в с т а н н я 1630 p.). Після укладення Переясл. угоди
(1630) Ф . з частиною козаків відійшов на Запорожжя. Брав участь у моск.-пол.
війні 1632— 34 pp., що велась за Черніг.-Сівер. і Смолен. землі. У 1635 р. Ф .,
будучи невдоволений угодою, безуспішно намагався організувати нове повстання проти
Польщі. На чолі невеликого козацького загону ходив на Дон. У 1636 р. звернувся до
царя Михайла Федоровича з пропозицією перейти на моск. службу. Проте царський
уряд, не бажаючи загострювати відносини з Річчю Посполитою після укладення
Поляновського миру (1634), відхилив пропозицію Ф . Подальша доля невідома.
Ф Е Д О Р О В И Ч А П О В С Т А Н Н Я 1630 p .— нац.-визв. повстання в Україні
під проводом гетьмана нереєстрових козаків Т. Федоровича (Трясила). Посилення
нац.-реліг. і соц. гніту урядом Речі Посполитої призвело до розгортання бороть