Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 432

429
Енциклопедичний довідник
укр. народу і вибуху в 1630-х pp. ряду повстань проти пол. панування. Ф . п.
розпочалось ранньою весною 1630 р. На поч. берез. бл. 10 тис. нереєстрових козаків
виступили з Запорозької Січі й підійшли до Черкас. Повстанці захопили гетьмана
реєстрових козаків Г.Чорного, який проводив проурядову політику, і за вироком
козацького суду стратили у Боровиці (тепер село Чигирин, р-ну Черкаської обл.).
У своїх універсалах Т. Федорович звернувся до укр. народу із закликом вступати до
повстанського в-ська, «здобувати козацькі вольності» та «захищати православну віру».
Селяни і городяни почали об’єднуватися у повстанські загони, нападали на панські
маєтки, руйнували їх, запроваджували козацькі порядки. Частина загонів невдовзі
приєдналась до запорожців, ін. діяли самостійно. Повстання швидко поширилося і в
квіт.— трав, охопило значну частину Подніпров’я — Київщину і Полтавщину.
У кін. квіт. 1630 p. Т. Федорович зосередив осн. повстанські сили (бл. ЗО тис. чол.)
у Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький Київ. обл.). Протягом трьох тижнів
у р-ні міста тривали запеклі бої між повстанцями і пол. армією під командуванням
коронного гетьмана С. Конецпольського. Після блискучої перемоги 15(25).05 укр.
в-ська поляки були змушені розпочати переговори з козацькими представниками.
29.05(8.06).1630 р. між С. Конецпольським і козацькою старшиною укладено Пере­
ясл. угоду. Невдовзі гетьманом було обрано Т. Орендаренка. Т. Федорович з части­
ною незадоволених умовами угоди козаків повернувся на Запорожжя.
ФЕДОСІЇВ Євген Васильович (1889— 1943) — військ, діяч У Н Р, генерал-
хорунжий. Учасник Першої світової війни. В укр. армії з 1918 р. Служив у штабах
під час визв. змагань 1917— 21 pp. З листоп. 1920 р. у складі інтернованих укр.
частин перебував у Тарнові, а з 1924 р. жив у Варшаві. Активний діяч Укр. цент­
рального комітету в Польщі, викладач військ, дисциплін старшинських гуртків (шкіл)
Армії У Н Р , які діяли при філіях УЦК. Помер у Варшаві.
ФЕДЬКО Іван Федорович (1897— 1939) — командарм 1-го ранґу (1938).
Н. 24.06.1897 р. у с. Хмелів (тепер Роменського р-ну Сум. обл.). На військ, службі
з 1916 p., учасник Першої світової війни. Закінчив Київ, школу прапорщиків (1917),
Військ, академію Р С Ч А (1922). У кін. 1917 р. організував у м. Феодосії загін
червоної гвардії, на базі якого створено 1 іершии чорномор. революційний полк. Один
із керівників Феодос. збройного повстання (1918). У трав.— черв. 1919 р. член
реввійськради Крим. рад. соц. республіки і заступник командувача Крим, армії.
У лип.— жовт. начальник 58-ї стрілец. дивізії, яка в серп. 1919 р. у складі Півд.
групи в-ськ 12-ї армії вела бої з денікінцями під Києвом. У черв.— груд. 1920 р.
командував 46-ю стрілец. дивізією, яка брала участь у Перекопсько-Чонгарській
операції і групою в-ськ 13-ї армії. Після закінчення військ, академії — на командних
посадах. З 29.05.1937 до 22.02.1938 р. командувач в-ськ Київ, військ, округу,
а з 1938 р.— перший заступник наркома оборони С Р С Р . Нагороджений орденом
Леніна і 4 орденами Червоного Прапора. Репресований; реабілітований посмертно.
••
•••
/»
•
1“ |
и
• и
u
/Ч